☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як кум над кумом посміявся
Українська народна казка Закарпаття

Раз кум поніс до кума залізо острити. Кум-циганин як наострив залізо, то гаряче подав кумові, аби той обпікся. Кум верг залізом на землю і каже:

— Та нащо ви, куме, дали мені гаряче залізо? Циганин закликав хлопця і каже йому:

— Візьми залізо.

Циганчук плюнув на залізо та й каже:

— Не беру, бо гаряче.

Старий циган тоді засміявся і говорить:

— Малий знає, що треба, а ви, великий, та й не знаєте, що треба.

Взяв кум залізо, та й пішов домів. Дома думає: як би віддячитися кумові за то, що обпік його. Надумав він, що поведе кума на шершуни.

Пішов до кума і звідує його:

— Чи ви, куме, розумієте бджіл?

— Ще й прадід мій був бджоляр, — каже циганин.

— Та ідім, куме, вибирати мед, бо я знаю бджоли.

Узяв кум вили, відро і балту. Пішли вони у хащу ід дубові, в якому були шершуни.

Циганин виліз на дуба, а кум рубав логівки і обкладував дуба.

— Нащо ви, куме, обкладаєте логівками дуба? — звідується циганин.

— Аби кришки вішалися на терня.

Виліз циганин на дуба, увидів шершунів і подумав, що то самі матки і буде много меду.

Один шершун літав довкола нього, а циганин почав ворожити: «Божа мушко, бог тя дав». А коли ’го вкусили три або чотири, та закричав: «Божа мушко, бог тя дав, кіть тя вдарю, чорт тя взяв».

Як ’го ще одна вкусила, та впав у терня і дуже поколовся.

— Тепер я знаю, куме, нащо ви клали логівки під дуба, — повів циганин.

Зібрався і пішов домів.

Як кум над кумом посміявся. «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» — 1705В*. Друкується вперше. У інших казкарів збірки сюжет не зафіксовано.

Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура [Упорядники І. М. Сенька та В. В. Лінтур; вступна стаття, примітки та словник І. М. Сенька; післямова П. В. Лінтура; Редколегія: В. І. Данканич, О. І. Дей, П. К. Добрянський та ін.; Художник М. М. Дем’ян]. — Ужгород: Карпати, 1984. — 528 с, іл. (Бібліотека «Карпати»).