Українські народні казки

Як кіт навчився мишей ловити

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив у одного господаря кіт. Гарний був котик, а от біда: ледачий, аж страх! Скрізь миші бігають, а він погляне на них та й до сметанки. Тоді ляже на теплу піч та й ну муркотіти. Дививсь-дививсь господар на кота та й сказав:

— Як не хочеш мишей ловити, то навіщо ти мені?

Взяв мішок, посадив у нього кота та й відвіз у ліс. Випустив кота, а сам швидко сів на бричку та й поїхав додому. Кіт, опинившись на волі, спочатку розгубився, а потім потихеньку пішов собі, роздивляючись на всі боки. Через якийсь час зголоднів:

— Ой леле! А що мені тут їсти? Де молочко, сир, сметана?

Дивиться, а по лісу миші бігають. Та кіт подумав: «Мишей я ніколи не ловив. Буду чекать господаря, може, повернеться за мною».

Аж раптом біжить вовк. Побачив кота та й погнався за ним. А той видряпався на дерево і труситься. А вовк каже йому:

— Ану, злазь! Скажи, хто ти?

— Я кіт, та не простий, а хазяйський. А злазити не буду. Йди собі по добру, по здорову.

— Не хочеш злізати? — злиться вовк. — Ну, то я зараз покличу свою куму, вона тебе швидко зніме!

Як завив вовк на весь ліс. Почула його лисиця та й прибігла.

— Що, вовче, ти виєш? — питає лиска.

— Та ось бачиш, хочу кота дістати, а не можу.

— А ми його хитрістю зараз виманимо. Ти, вовче, заховайся, а коли кіт злізе, я тобі дам знати.

Вовк так і зробив.

— Котику-братику, — заговорила лисичка. — Бачиш, який вовк голодний та злий. Та я тебе врятую. Злазь швидше, я тебе у своїй хатці сховаю, молочком напою.

Як почув кіт про їжу, то скочив з дерева та й побіг за лисицею. А та йде та посміхається. Раптом кіт здогадався, що неспроста лисичка веде його до себе, та й злякався. А з переляку швидко зметикував:

— Лисичко, а дозволь мені збігати до свого господаря і забрати свою курочку?

Як почула лисиця про курятину, то аж слиною облилася:

— Біжи, та повертайся, не барись, бо молоко скисне.

Ой, як почув це котик, та як чкурнув, та вискочив на дорогу. Нюхав, нюхав слід брички і прибіг до свого старого господаря. Сів на воротах і дивиться. А господар якраз у комору зайшов по зерно, а миші так навколо нього й скачуть. Ганяв, ганяв їх господар та й рукою махнув. Тоді закрив комору і пішов. Котик тихенько пробрався до комори через шпарину у дверях.

Всю ніч трудився котик. А вранці господар відчиняє двері, а на порозі купка мишей складена, і котик сидить, мурчить.

З тих пір і зажили у дружбі господар і його неледачий котик.

От і казці кінець, а хто слухав — молодець.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Кальмус Валентина Григорівна (1969 року народження), Дніпропетровська область, Павлоградський район, Павлоград
63 (7214). Як кіт навчився мишей ловити. СУС —, новотвір. Записав Кальмус Ілля 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.