Українські народні казки

Як кіт та його друзі у світ ішли

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив у діда й баби старий кіт. Він уже не міг ловити мишей і хазяїн вирішив його вивезти у ліс. От іде кіт лісом і стрічає собаку. Та й каже до нього:

— Давай будемо дружити.

— Давай, — каже собака.

— Ти чого тут? — питає кіт.

— Не можу уже сторожувати двір, то хазяїн мене і вигнав. А ти чого тут?

— Бо не можу вже ловити мишей. Ну що, ходім разом?

І пішли вони разом.

От ідуть вони далі та й стрічають півня.

— Куди йдете? — він їх питає.

Вони відказують:

— У світи, кращої долі шукати. А ти куди йдеш?

— Я теж долі кращої шукаю. Я вже старий і мій хазяїн вирішив мене зарізати. А я почув, як він говорив із дружиною, і вночі втік.

— Ми теж старі, і наші хазяї вигнали нас з дому. То ходімо разом?

— Ходім.

От ідуть вони далі і стрічають осла. Він їх питає:

— Куди, братці, йдете?

— У світи. А ти куди?

— Я теж.

— То ходімо разом.

— Ходім.

От ідуть вони вже вчотирьох. Надворі стало смеркати й холодати. Вони думають, де б їм переночувати. Бачать, у лісі хатка стоїть і в ній світиться. Підійшли вони ближче. Тут осел і каже:

— Там хтось є.

Півень відповідає:

— То йдемо проженемо його.

— Ні, не виженемо, — каже осел.

— Ні, виженемо!

— Ні, не виженемо!

Підійшли вони до хатки і хотіли подивитися у вікно, але воно було дуже високо. Тоді осел ліг на землю, на нього виліз собака, на собаку кіт, а на кота вилетів півень і заглянув у вікно. У хаті сиділи бандити, грали в карти. От друзі почали думати, як їх звідти прогнати. А собака й каже:

— Давайте закричимо всі разом. Вони злякаються і втечуть.

Вони так і зробили. Бандити почули такий гамір, злякалися і втекли. Собака, осел, кіт та півень забігли до хати, а там тепло і є що їсти. Вони нагрілися, повечеряли і полягали спати. Кіт виліз на піч, собака ліг під лавкою, осел ліг в сінях, а півень виліз на гору.

Вночі бандити подумали, хто ж їх з хати прогнав?

— Ану ходім та подивимось.

Приходять, заходять тихенько до хати. Кіт почув шурхіт, подумав, що то миші та як стрибне з печі, та й прямо в очі одному бандитові. Той злякався і почав кричати. А собака як гавкне з-під лавки та й вхопив другого бандита за бік. Вони всі полякалися і почали тікати. А осел у сінях вдарив третього копитом по п’яті. Півень почув гамір та й кричить з гори:

— Ку-ку-рі-ку!

Бандити розбіглися всі в різні боки, а пізніше зустрілися та й розказують один одному. Один каже:

— Я зайшов, а та мара як стрибне мені в лице, трохи очей не повидряпувала.

— А мене щось як схопило, та й півбока вирвало, — каже другий.

— А мене як вдарило дишлем по п’яті, то мало не відбило, — бідкається третій.

— А коли ми тікали з хати, то згори щось кричало: «Держи їх!»,- каже перший.

— Більше ми туди не повернемось, — вирішили вони.

А кіт, півень, осел та собака залишилися у тій хатинці та ще довго і щасливо жили разом.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

38 (6097). Як кіт та його друзі у світ ішли. СУС —. Записано 2008 року. Зваляк Ганна Леонтіївна (1934). Черкаська область, Монастирищенський район, Аврамівка