Українські народні казки

Як лис вовкові масло показував

Українська народна казка Полтавщини

Одного разу йшов вовк полем та й надибав лиса. От вовк й каже йому:

— Я, брате, такий голодний, що гину. Я щось би з’їв, та немає нічого, тому мушу тебе їсти.

Лис як почув те, та й одказує:

— Ти мене не їж, а я тобі дам щось смачненького. Їв би масло?

— Ой, — каже вовк, — чому б ні? Неси його сюди!

Лис і каже:

— Ходімо у село, там є велике кружало масла, то й їстимеш.

— Добре.

Привів лис вовка до великого ставка та й каже:

— Ану бери та й пий воду, а на споді є масло. Спочатку треба випити воду, та так і до масла дістанешся. Та так масла багато, що ти й з’їсти не зможеш.

А вовк і не розпитував багато, та хляп, хляп, хляп, хлепче собі воду, щоб добути масла.

Пив, пив вовк, а далі й не зміг, бо став, як барило, та й дивиться на лиса, а лис у сміх. Вовк тоді зрозумів, що над ним кепкують, та за лисом.

Біжать, біжать, уже лис і біля своєї нори, а вовк хап його за ногу. Та лис кричить йому:

— Слава богу, вхопив за корінь, а не за ногу!

А вовк тоді пустив ногу та хап за корінь. А лис скочив у нору, заховався та й регоче.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

127 (4734). Як лис вовкові масло показував. СУС —35*. Записав Гладченко Віктор 2008 року. Сахно Надія Михайлівна (1945). Полтавська область, Лубенський район, Пишне

Як лис вовкові масло показував

Українська народна казка Чернігівщини

Одного разу йшов вовк полем та й надибав лиса і каже йому:

— Я, брате, такий голодний, що гину. Я щось би з’їв, та немає нічого. Мушу тебе їсти, та й уже.

Лис як те почув та й одказує:

— Ти мене не їж, а я тобі дам зараз щось смачного поїсти. Їв би масло?

— Ой, — каже вовк, — чому б ні! Неси його сюди!

Лис і каже:

— Ходімо у село, там є велике кружало масла, то й їстимеш.

— Добре.

Привів його лис до великого ставка та й каже:

— Ану бери та й хлебчи воду, а насподі є масло. Вперед мусиш випити воду та так і до масла дістанеш. Та такого того масла багато, що ти його й їсти не зможеш.

А вовк таки й не розпитував багато та хляп, хляп, хляп -хлепче собі воду, щоб добути масла.

Хлептав, хлептав, а далі й не зміг, бо став, як барило, та й дивиться на лиса. А лис у сміх. Вовк тоді зрозумів, що над ним кепкують, та за лисом. А лис задер хвоста та навтьоки.

Біжать, біжать, вже лис коло своєї нори, а вовк — хап його за ногу. То лис зараз же надумався та й крикнув:

— Слава богу, — каже, — що вхопив корінь, а не за ногу!

А вовк тоді мерщій пустив ногу та хап за корінь. А лис скік у нору, заховався й зареготав.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

14 (6060). Як лис вовкові масло показував. СУС -34*. Записано 2008 року. Биконь Олексій Данилович (1931). Чернігівська область, Щорський район, Смяч