Як лис обдурив вовка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Одного разу ішов вовк через поле і натрапив на лиса. Каже він до нього:

— Я, брате, такий голодний, що зараз помру. Я тебе з’їм.

Лис як почув таке, злякався. А тоді й каже:

— Ти мене не їж, бо я дуже старий і недобрий. Я тобі дам зараз щось смачне поїсти. Чи їв би ти масло?

— Ой, — каже, — чому ні? Давай його сюди!

Лис каже:

— Піди у село, там є великий кружок масла і будеш їсти.

— Добре.

Привів його лис до великого ставу та й каже:

— Ану, бери та хлепчи воду, а насподі є масло; спочатку треба випити воду, а потім прийде масло, і ти зможеш його їсти.

Вовк більше нічого не розпитував і почав пити воду. Хлебтав, хлебтав, а далі не зміг, бо став як бочка, та й дивиться на лиса. А лис сміється. І тут зрозумів вовк усе. Давай гнатися за лисом, а лис чимдуж від нього утікає. Бігли вони, бігли і прибігли у ліс. Лис ускочив у свою нору, а вовк його за ногу хап... Лис бачить, що йому біда та й каже:

— Слава Богу, що за корінь, а не за ногу!

А вовк швидко пустив ногу та й ухопив за корінь. Лис сховався у нору і засміявся.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

220 (6194). Як лис обдурив вовка СУС-34*+5. Записано 2009 року. Селевко Варвара Григорівна (1925). Черкаська область, Драбівський район, Рецюківщина