Українські народні казки

Як лисичка в куми ходила

Українська народна казка Бойківщини

Подружив вовк з лисицею і поставили собі в лісі хатку. І на полянців лісі скопали собі грядку. Щоб посадити кромплі. А щоб не гаяти часу, щоби не йти домів на обід, взяли з собою глечик меду і заховали в корч. Вадять кромплі, яерез якийсь час лисиця каже:

— Вовчику-братіку, мене гуки кличуть у куми.

— Лисице-сестрице, не є часу ходити, бо треба кромплі садити.

— А та бо просять. Та мушу йти.

— Та йди, лисице-сестрице, та не барися.

Пішла лисиця і не барилася. Скоро вернулася. Вовк ся питає:

— Що там у гуків уродилося?

— Хлопчик, — лисиця каже.

— А як назвали того хлопчика?

— Початочок.

Но, садять далі кромплі. Знов лисиця каже:

— Вовчику-братіку, мене знов кличуть гуки в куми.

— Та тебе, та тебе кличуть. Най когось іншого кличуть, нам треба кромплі садити.

— Та бо мене кличуть та кличуть. Та просять.

— Та йди, лисице-сестрице, та не барися.

Вернулася лисиця. Каже вовчик:

— О, та ти, лисичко-сестричко, не барилася. Но, та що там у гуків уродилося?

— Дівчинка.

— А як’ї назвали?

— Серединкою.

І садять кромплі далі. А через якийсь час знов лисиця каже:

— Вовчику-братику, мене знову кличуть гуки в куми.

— Та йди, лисичко-сестричко, та не барися.

Лисиця не барилася, скоро вернулася. Вовк зголоднів і каже лисиці:

— Я йду їсти.

— Та йди, вовчику-братіку, та йди їж.

А лисиця знала, що коли він увидить, що меду нема, що вона його весь з’їла та її роздере. І стала втікати. Вовк як увидів, що меду нема, почав за нею гнатися. І чуть-чуть не дігнав. Вона увиділа під смерекою яму та й туди скочила. А вовк туди залізти не міг. А там був якийсь гак дерев’яний. Він задів той гак у яму, зачепив лисицю за ногу та й тягне. А лисиця кричить:

— Дурний вовк! Зачепив за корінь та й тягне!

Та й вовк пустив. А тоді ще раз задів той гак у яму. Зачепив за корінь та й тягне. Лисиця пищить:

— Не тягни, бо ми ногу зломиш!

Вовк тягне, тягне, а лисиця все кричить. І вовк змучився. І тоді вовк заверг той гак і каже:

— Не буду я більше з лисами дружити, бо лиси хитрі.

І більше з лисицею не дружив.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

76 (1751). Як лисичка в «куми» ходила. СУС 15+5. 2 квітня 1988 р. Чичерський Олександр Павлович (1910). Львівська область, Турківський район, село Гусине