☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як лікарі операції робили
Українська народна казка Покуття

Колись, за Польщі, лікарі брали гроші, за гроші лікували. І кожний лікар хотів славитись, що він кращий від інших, би більше грошей взяв. І так виявилося, що було в Європі три найліпші лікарі. І зійшлися вони у Варшаві, хотіли перевірити, котрий з тих трьох буде найліпший. Оден каже, що відрубає собі руку, покладе на двадцять штири годині у воду і ляже спати. А через двадцять штири годині устане, прикладе собі руку і буде нею робити, як робив. І відрубав він собі руку.

Другий каже, що видовбає собі очі, покладе на двадцять штири годині в воду і ляже спати, і закладе собі через двадцять штири годині очі, і буде видіти, як видів.

А третій каже, що вирубає собі шлунок, тоже покладе в воду, а через двадцять штири годині устане, закладе шлунок і буде їсти, як їв. І він собі шлунок вирубав.

Зробили вони так усі три і полягали спати. А то було десь на четвертім поверсі. А там був слуга, прибирав він і вздрів, що є щось у тазах. Він не знав, що то, і висипав то в канаву. Лікарі повставали, а того всього нема. Що робити?

А той слуга учув, що вони таке межи собою говорять, і напудився, що за таке діло його чекає смерть. Що йому робити? А він мав у місті якогось розумного знайомого. Пішов він до него радитися і йому все це розповів. Той його радить:

— Ти не бійся. Видовбай очі котови, та й будеш мати очі.

— А руку?

А той йому каже:

— На міській площі завішали якогось злочинця. Ти відрубай йому руку.

— Ну а шлунок де взяти? А той йому радить:

— Купи в різници свинський шлунок.

І слуга махом то все зробив, поклав усе в воду і їм приніс. Каже:

— Тут гаряче, то я виніс на холод. І вони йому повірили.

Той заклав собі очі і став видіти ще ліпше, як видів. Не лишень у днину, але й уночі. Бо кіт ще й уночі видить. Другий приклав собі руку і каже, що рука робить ще ліпше, як робила, а той третій заклав шлунок і каже, що ще ліпше робить шлунок, як робив раніше.

Вони розійшлися і договорилися зійтися у рік. І так зробили, за рік зійшлися. І питає оден:

— Як твої очі? А той каже:

— Вижу ще ліпше, як видів, і не лишень удень, а й уночі. А як твоя рука?

А він каже:

— Ще ліпше роблю рукою, як робив. Як десь іду в місто і там щось продають, то як не озму щось, то хоть помацаю.

Він так мацав, бо в него була злодійська рука. А третій каже:

— У мене шлунок робить ще ліпше, як робив. Але як десь іду попід пліт, то всяку нечисть мені хочеться з’їсти. Як не з’їм, то хоть розрию.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Снятин, Снятинського району, Івано-Франківської області 7 серпня 1987 року Личук Юрій Тодорович (1912)