Українські народні казки

Як мавпи дістали із криниці місяць

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

В лісі, на схилі гори, жила ватага мавп. Одного місячного вечора спустилися вони до підніжжя, щоб удосталь погратися на великій галявині. Бігають собі поміж деревами та кущами, стрибають з цікавістю, розглядають довкола. Одне маленьке мавпеня видряпалось на дерево і побачило внизу під собою криницю. Хутко спустилося воно на цямрину і зазирнуло всередину. Ой, лишенько! Там на самому дні сяяв повнолиций місяць. Злякалося мавпеня, адже коли місяць потоне, то в лісі стане зовсім темно. Щодуху кинулося до ватаги.

— Біда! Біда! — гукало мавпеня. — Місяць упав у криницю!

Велика мавпа підбігла до криниці і зазирнула всередину. Ясне коло місяця справді виблискувало на дні. Скликала вона всю свою ватагу й каже:

— Справа кепська! Місяць упав у криницю. Треба якось дістати його звідти, поки він не потонув.

— Лізьмо на дерево, — запропонувало мавпеня, — почіпляємося один за одного і довгим ланцюгом спустимося прямо в криницю. Так витягнемо його звідти.

Порадилися мавпи і вирішили, що пропозиція слушна. Позалазили на дерево. Одна мавпа міцно вхопилася задніми лапами за гілку, що простяглася над криницею, і повисла вниз головою. До неї причепилася друга мавпа, взявшись своїми задніми лапами за попередню. Так, тримаючись одна за одну, мавпи повисли довгим ланцюгом над криницею. Останнім у цьому довгому ланцюгу було мавпеня.

— Чудово! — закричало воно з криниці. — Зараз дістану!

Спустило передні лапи вниз та замість місяця зачерпнуло повну пригорщу води. У криниці колами пішли хвилі. Місяць розпався на дрібні цятки і розплився в усі боки.

— Ой лишенько! Місяць порвався! — заголосило мавпеня.

Велика мавпа почула це і сердито мовила:

— Оце так помічники! Коли такої дрібниці нездатні зробити! Порвали на шматки місяць! Що ж нам тепер робити?

Невдовзі у криниці хвилі уляглися і ясне коло місяця знову опинилося на своєму місці.

— Не хвилюйтеся, — зраділо мавпеня. — Місяць знову цілий.

Воно ще раз простягло лапи вниз, та й цього разу в жмені замість місяця була вода, а світле коло розділилося на кілька світлих плям. Лапи мавпеняти ще кілька разів пірнали у воду, щоб виловити хоч уламки місяця, та даремно.

— Що ж мені робити? — запхикало в розпачі мавпеня. — тільки торкнешся цього місяця, а він враз розпадається, ніяк його в руки не візьмеш.

— Доки ми висітимемо? Вже лапи болять! — почали ремствувати інші мавпи. Велика мавпа задерла голову й глянула на небо. Звідти до неї усміхався ясний повний місяць.

— Погляньте! — звернулася вона до всієї ватаги. — місяць спокійнісінько висить собі на небі, а там, у криниці, певно, його відображення. Вилазьте, дурні, мерщій сюди!

Усі мавпи послухали і хутко повилазили з криниці. Потім посиділи на розлогому гіллі і, весело сміючись, позирали на ясне коло повного місяця.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

132 (5172). Як мавпи дістали з криниці місяць. СУС —. Записано 2008 року. Рибоцька Анастасія Петрівна (1949). Черкаська область, Жашківський район, Жашків