☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як нечиста сила образами порядкувала
Українська народна казка Закарпаття

Жив один багатий ґазда. Мав слугу, що волів дозирав. Та ґазда був дуже скупий — ніколи не ходив до крамниці, до корчми. Своїм обходився.

Зайшов газдів слуга до корчми. Корчмар каже:

— Дам тобі паленки.

— Без грошей?

— Ще й закуску дам.

Випив хлопець паленку, закусив. Тоді корчмар питає:

— Добре тебе годує ґазда?

— Добре.

— А де сплять ґазда й ґаздиня?

— На сіні.

— Знаєш що, неборе! Коли ґазда й ґаздиня поснуть, переверни в світлиці всі святі образи та писані тарілки лицем до стіни. Встане рано ґазда, буде чудуватися — буде думати, що то нечиста сила впорядкувала. Але ти ні слова не кажи.

Хлопець згодився.

Корчмар був сердитий на ґазду, що той не п’є, не дає йому заробити. Сердитий був на ґазду й піп, бо той не давав нічого на боже. Тут і змовилися піп з корчмарем проти ґазди.

Хлопець уночі вчинив так, як радив корчмар.

Настала днина. Ґазда з ґаздинею зайшли до хати. Очам не вірять. Що за диво? Ані один святий образ не дивиться на господарів. Усі лицем до стіни. Ще й тарілки, якими була прикрашена хата, обернуті дном до кімнати.

— Ой божечку! — заплакала жінка. — Що сталось у нас? Закликали слугу.

— Чи ти, неборе, не видів, хто образи й тарілки поперевертав?

— Я нічого не видів.

— То, чоловіче, нечиста сила! Боже, боже святий! Що чинити?

— Треба йти до пана превелебного на пораду!

— Іди, швидко йди!

І ґазда пішов до попа.

— Що нового, газдику? Велике діло вас пригнало?

— Ой, велике! Біда, панотче духовний!

— Яка біда?

— Велика! Коли ми спали на хліві, якась біда образи святі в світлиці перевернула.

— Ой, то справді біда! То напасть на ваше обійстя...

— Та що би то, святий отчику, могло бути?

— Ой газдику, не хочу вам і казати, бо то страшне. То влий дух, не мав би моці.

— Та чому злий дух, бодай щез у сині скелі, ймився до нас?

— Бо не даєте на боже.

— Та що тепер чинити?

— Треба хижу посвятити, злого духа вигнати.

— Я вдячно, панотчику! Тільки кажіть, скільки то буде коштувати.

— Недорого! За один образ десять корон, за одну тарілку — п’ять корон.

— Ой пане превелебний! То великі гроші.

— Така ціна! Хочете не хочете, я вас не силую. Діло — ваше. Хижу святити не мусите, якщо хочете, аби злий дух з вами перебував разом.

Бачив чоловік, що інакше не буде, згодився.

Наступного вечора піп і дяк святили хату ґазди. Читали страшні молитви, кропили святою водицею — гнали геть злого духа. Заробили добрі гроші, бо за ціну ґазда вже не торгувався. Заробив немало і корчмар, бо після молебня треба було сісти до столу й погоститися. А паленки, вина й пива було випито чимало. Бо ґазда зібрав до столу всіх, хто прийшов на молебень.

Коли піп досита наївся, напився, промовив:

— Моліться, люди, аби й у вас усе було в порядку! Бо, еге, яке сталось у ґазди: нечиста сила образами порядкувала!

Як нечиста сила образами порядкувала. У «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» не вказана. Подається за: «Як чоловік відьму підкував, а кішку вчив працювати: Закарпатські народні казки. Гумор та сатира / Запис текстів та впорядкування П. Лінтура. — Ужгород: Карпати, 1966.», с. 154 — 156. Варіант: Гебрян — Архів П. В. Лінтура.

Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура [Упорядники І. М. Сенька та В. В. Лінтур; вступна стаття, примітки та словник І. М. Сенька; післямова П. В. Лінтура; Редколегія: В. І. Данканич, О. І. Дей, П. К. Добрянський та ін.; Художник М. М. Дем’ян]. — Ужгород: Карпати, 1984. — 528 с, іл. (Бібліотека «Карпати»).