Українські народні казки

Як обдурили жінки чоловіка

Українська народна казка Гуцульщини

Були дві рідні сестри, та й одна була гуляща, а друга ні. Гуляща сестра каже:

— Ти цего не роби, бо тобі не піде.

— Тобі піде, а мені на піде? — сказала та.

Чоловік її десь поїхав, а вона собі якогось прикликала. Сіли вони з тим любасом, повечеряли файно, випили. І полягали спати. А вночі вернувся чоловік і стукає. Вона схопилася і плаче. Не знає, що їй робити, де любаса діти. Чоловік прийшов під хату та й питає:

— Що є, жінко?

А вона нічого не говорить, лиш плаче. І не відтворяє. Чоловік подумав, що не в ту хату попав. Знав, що його хата дев’ята від попової. Іде він до попової хати і починає від неї рахувати — дев’ята, його хата! Що йому робити? Іде до жінчиної сестри й каже:

— Щось з моєю жінкою сталося. Плаче в хаті і не пускає мене. А сестра знала, в чім справа, і каже йому:

— Посидьте в мої хаті, а я піду подивлюся, що там ся стало. Він остався, а сестра прибігла.

— Пускай мене до хати! Скоро!

А любас уже втік. Ввійшла сестра до хати, хапнула бербеницю з кисляком і вивернула той кисляк на підлогу.

— Скажи йому, що розсипала молоко, тому й плакала. Боялася, що буде чоловік бити.

Повернулася сестра до свої хати та й каже чоловікови:

— Ади, дурняк розсипав бербеницю молока і голосить, що ти будеш бити.

А чоловік каже:

— Де би я її за це бив.

Приходить чоловік до хати, а вона збирає молоко. Та й поміг їй чоловік зібрати молоко, і все було добре.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Космач, Косівського району, Івано-Франківської області
17 серпня 1984 року
Оповідач: Брустурняк Настя Василівна (1907 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.