Як пан балакав

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Одна удова проста жінка та оддала дочку за поганецького панка. От раз той зять і поїхав до тещі у гості. Та й каже своєму наймитові:

— Я балакатиму до тещі не по-нашому .А як вона спитає в тебе , чого я так балакаю, так ти скажи, що я вже забув по-своєму балакати, а тільки по-німецькому вмію. А як я що скажу по-німецькому, так ти їй по нашому переказуй.

Той каже:

— Добре!

От приїхали . Теща така рада, що зять приїхав, вітається до нього, а він :

— Вухри-мохри! Вухри-мохри!

Так вона й злякалась, та й питає парубка:

— Що це панові таке сталося, що мови йому одібрало?

А парубок каже:

— Та то він уже забув по-своєму балакати, а навчився по-німецькому .

От теща почала про дочку розпитувати та про онуків , він усе:

— Вухри-мохри! Вухри-мохри !

Та їй аж його страшно стало. От тоді питає вона в зятя:

— Може, вже обідати будете?

А він:

— Вухри-мохри! Вухри-мохри!

А наймит каже:

— То він каже, що не хоче обідати.

Пан сердиться, що наймит так каже, та аж кричить:

— Вухри-мохри!

Бо їсти здорово хоче. А наймит:

— Ідіть, — каже, — паніматко, од його, а то бачите, аж сердиться, що ви з обідом докучаєте .

Теща з наймитом пообідали, а пан зостався, не ївши.

— Може, вже вечерятимемо?

А він:

— Вухри-мохри! Вухри-мохри!

Наймит каже:

— Не хочу вечеряти, каже, щоб дали тільки шматочок хліба та кухоль води.

Так теща дала йому шматочок хліба та кухоль води, а сама повечеряла з.наймитом. Зять уже так сердиться на наймита, а таки не хоче по-своєму балакати.

От уранці лагодиться вже він їхати. Теща й того й сього несе на віз дочці та онукам на гостинець. А він радий , що такого багато, та:

— Вухри-мохри! Вухри-мохри!

А наймит:

— Не несіть нічого! Пан не хоче брати, каже, щоб забрали геть.

Теща й позабирала усе назад.

От як виїхали за слободу, пан як узяв наймита лаяти і каже:

— Я через тебе голодний сидів і додому нічого не везу. Коли так, чого ж я сюди й приїздив?

А наймит каже:

— А хіба ж я знаю? Може, щоб поговорить по-німецькому? А я думаю, як слід переказував.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

123 (5328). Як пан балакав. СУС —. Записано 2008 року. Рибалка Микола Олександрович (1939). Черкаська область, Черкаський район, Сагунівка