Як пан гавкав усю ніч
Українська народна казка Кіровоградщини
Проїжджав якось селом один пан. Забалакав з селянином, а потім і каже:
— Ти чоловік розумний. Я це відразу помітив.
— У нашому селі всі бідняки розумні.
— А пани?
— А пани різні бувають. У них гроші є. Для чого їм розум?
Пан подумав трохи і знову сказав:
— А чи я розумний?
— Хто вас знає, пане! Це треба придивитися, прислухатися.
— Ну, що ж, — каже пан, — тоді давай помандруємо трохи разом.
— А чого ж не помандрувати? — погодився селянин.
Сіли вони на воза і рушили в дорогу. Якось увечері заїхали до лісу. Селянин назбирав гіллячок, вогонь розпалив. Сіли та вечеряють. А коли повечеряли, бідняк раптом піднявся і заховався у сіні, що було на возі. Тільки ноги стирчать.
Пан підійшов до нього і питає:
— Що сталося, чоловіче?
— Тс-с... Там за кущем ведмідь ховається.
Пан озирнувся та й собі в солому. А селянин каже:
— От якби в нас був хоча б один собака!
— А ти, чоловіче, сам загавкай, — порадив наляканий пан.
— У мене голосу немає. Та й спати дуже хочеться.
Пан трохи подумав і спробував сам гавкати:
— Гав, гав, гав! Гав, гав, гав!
— У вас чудово виходить! Як будете ось так усю ніч гавкати, то ведмідь і близько не підступить, — і селянин солодко позіхнув.
— Гав, гав, гав! Гав, гав, гав! — ні на хвилинку не замовкав пан.
Коли зійшло сонце, селянин прокинувся і здивувався:
— Що це з вами? Чого ви так захрипли?
— Бо на ведмедя гавкав, — ледь вимовив бідолашний пан.
— На якого ведмедя?
— Та на того, що в кущах.
Пішов селянин подивитися на того ведмедя і пана за собою потягнув. А там старий пень.
Пан спересердя трохи не закричав.
— Ну, що я повинен сказати про вас? — посміхнувся селянин.
А пан скочив на свого воза, вдарив коней батогом, і за його возом тільки курява підвелася.