Українські народні казки

Як пан жінці правду сказав

Українська народна казка Гуцульщини

Був собі багатий дідич. І як умирав, сказав синови:

— Синку, поки будеш жити, аби-с у бідного ґроші не зичив і жінці правду не сказав. А його син був такий великий пан, що його двір поліція обстерігала. Поїхав він одного разу на польовання. І вбив цапка дикого. Приніс його в мішку т’хаті та й каже жінці:

— Жінко, я вбив чоловіка. Де я маю його діти? А вона говорить до него:

— Зриваймо в кухни підлогу і закопаймо там.

Пан зірвав підлогу, викопав там яму, закопав цапа в мішку і прибив дошки назад.

А на другий день пан пішов до сусіда-коваля і каже:

— Позич мені дві тисячі. І коваль позичив йому.

Зробив пан бай. Гості гостяться. А пан ніби п’яний та й ударив двома пальцями паню по писку. А вона до него:

— Ти вбив чоловіка та й мене б’єш!

Він усміхнувся — вже нагадав татове слово.

На тім баю був поліціянт, учув він, що жінка сказала, та й до пана:

— Руки вгору! Я вас арештую.

У пана хліб їв, панови чоботи пуцував і пана арештував. На бричку і везе пана в прокуратуру. А коваль уздрів, що пан арештований, вибіг та й каже:

— Пане, вас у тюрму везуть, а хто мені ґроші віддасть, що ви в мене позичили?

— Хтось віддасть.

Привезли його в прокуратуру, а пан засміявся.

— Що є з вами? — питає прокурор. А пан каже:

— Ходіть, будете видіти. Приїхали до пана. Питають його:

— Де той чоловік, що ви вбили?

Пані повела їх на кухню і показала на підлогу. Зривають підлогу, розкопують. Витягають мішок з мертвим тілом, а то цапок дикий. Тоді пан каже прокуророви:

— Як у мене батько умирав, мені таке слово сказав, щоби я в бідного гроші не зичив і жінці правду не казав. А я ще до того додам: щоб і поліції правду не казав ніколи.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області
19 березня 1983 року
Оповідач: Біланюк Никола Іванович (1902 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.