Як пан та Іван рибу ловили
Українська народна казка Поділля
Вирішили пан та Іван, його наймит, порибалити. Закинули вудки і чекають. Ось поплавок, що на Івановій вудці, захитався і зник під водою. Іван швидко витягнув вудку і на гачку висів невеликий окунець. А в пана не клювало. Довго сиділи вони так більше нічого не впіймавши. Вже й додому збиралися йти, коли раптом щось потягло панову вудку на середину річки .
— Оце, мабуть короп або щука! — викрикнув пан, але продовжував стояти на березі.
А Іван прожогом кинувся у воду за вудкою, яку все щось тягло і тягло. Коли ж витягнув, дивиться, а на гачок зачепилася видра мордою. Віддає Іван видру панові, а пан каже:
— Давай поміняємось. Ти мені даси окуня, а я тобі цю видру.
Засміявся в душі Іван з панової недоумкуватості, але пристав на обмін. Приходить веселий пан додому. Думає, що обдурив Івана. Та далебі. Хвалиться перед панією:
— Я перехитрив Івана .Мені попалась видра, а Іван зловив окунця. Я й обмінявся з ним. З риби юшка буде, а то якийсь звір.
— Ну й дурень же ти! — каже пані. — З видри можна шапку пошити, або комір
до шуби. Біжи мерщій і забери в Івана видру.
Пішов пан, наказує віддати, але Іван не погоджується:
— Ми ж чесно обмінялись. Ви ж самі цього захотіли, пане!
Прийшов пан ні з чим додому. Тоді пані каже:
— Подавай його до суду! Видра попалась на твою вудку, значить твоя.
Іде суд. Допитує суддя пана:
— Розкажіть. Як все було.
А пан хотів перед судом показати свою вченість та й сказав слова на вчений манер:
— Іван зловив окунь, а я видир (замість видру)
А суддя не зрозумів його вченості і аж розсердився:
— А то ти в нього видер. То ти ще й злодій! Ану марш в тюрму!
Так і посадили пана у в’язницю.