Українські народні казки

Як парубок досокотив

Українська народна казка Гуцульщини

Був собі цар. Та й мав доньку. А донька водно слаба була. Та й щось уночі до неї приходило. Ухопить доньку та й нема її цілу ніч. А цар сказав:

— Як хто досокотить, що її бере, то дам йому півцарства.

А один парубок прийшов до царя та й сказав: — Я її досокочу.

Сидить він під палацом та й слухає, та й дивиться. А дівчина в палаці. І прийшла нечиста сила, взяла її та пішла з нею. А парубок іде назирці за ними. І зайшли вони в срібний ліс. А він узяв та й уломив собі срібну гіллячку. Та й далі йде за ними. А нечиста сила привела її до себе. А там повно чортів та й музика грає. А нечиста сила гуляє з тою царською дочкою та й гуляє. А кугут запіяв, і нечиста сила понесла дівчину назад до царського палацу.

Сокотить він другу ніч. Знов сидить. А то знов упівночі прилетіла нечиста сила і забрала дівчину. Вони йдуть, а хлопець за ними назирці йде. Та й зайшли в золотий ліс. А він уломив собі золоту гіллячку та й сховав. Та й знов гуляли вони, набувалися собі. Та й кугут запіяв, і вони вернули дівчину додому.

А царська донька гейби вмерла. Цар сказав занести її до церкви. А хлопець пішов сокотити її в церкві. А де сховатися? Сказали йому царські люди сховатися в церковну баню. І він сховався в баню. А нечиста сила зайшла до церкви та й зачала його шукати. Та й так тріщить по церкві. А кугут запіяв, і то щезло. І він зліз з тої бані.

Пішов він сокотити другої ночі і взяв та й сховався за райські двері. Та й там сидить. А нечиста сила знов прилетіла в церкву. Та й полетіла в баню, та й шукає його там. А царська донька лежить у домовині. Когут запіяв, і нечиста сила щезла.

А третьої ночі він думає: «Де маю ховатися?» А царські люди йому сказали:

— Ховайся під віко домовини.

І він сховався під віко. Нечиста сила прилетіла і зачала літати по церкві. Все облетіла та й уже летить до тої домовини. А парубок скричав:

— Дух Святий з тобою та й зі мною!

Та й то полетіло. А вона встала з домовини, та й обоє повклякали, та й говорять «Отче наш». А то вже перед дниною. Цар увійшов до церкви, подивився. Вони обоє говорять «Отче наш». І цар спитав:

— Досокотив чи ні? А хлопець каже:

— Досокотив.

І витягає парубок срібну і золоту гілочки і подає цареви. І тоді цар сказав, щоби парубок вженився з його дочкою. І зробили бенкет, і їли, пили, а в рот не попало.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Долішній Спас, Косівського району, Івано-Франківської області
31 травня 1987 року
Оповідач: Гаврилюк Одокія Лук’янівна (1907 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.