☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як пес вовка в чоботи взув
Українська народна казка Кіровоградщини

В одному дворі був великий пес. Якось уранці приходить до нього вовк і грізно каже:

— Я тебе з’їм!

А пес проситься:

— Мій любий, не їж мене, я тобі чоботи справлю. Тільки щоб ти ніколи не ходив у тих чоботах по воді та по росі.

А недалеко була купа грязюки. Пес звелів вилізти вовкові на ту купу. Вовк так і зробив. Ноги стали чорні аж до колін.

— Оце ти і взувся у чоботи, — мовить пес, — подивись на мого господаря, в нього такі самі. Тільки ніколи не ходи по воді, бо вода чоботи забере, а інших я вже тобі не справлю.

Послухався вовк і лежав аж три дні. Потім зголоднів і пішов на полювання. Перебрів через струмок, глянув на ноги, а чобіт немає. Розсердився і побіг до пса. Сварилися, сварилися, а потім вирішили йти до суду. Вовк запросив на допомогу ведмедя і дикого кабана. А пес взяв кота й півня. Вовк з друзями йшов попереду. Вони домовилися заховатися і роздерти пса, кота й півня.

А пес іде й не знає, що вовк проти нього замислив. Півень біжить і приказує:

— Кукуріку!

А ведмідь думає, що то пес і кіт змовляються вбити вовка, а півень притакує. Кіт ішов, ішов та й задер хвоста вгору. А ведмідь думає, що кіт підняв списа догори і хоче їх простромити.

Саме тут кабан ворухнув хвостом у листі. Кіт побачив, скочив у лист та й укусив кабана за хвіст. Думав, що то миша. Кабан заверещав і з переляку забіг хто знає куди. А кіт з переляку шусть під ялину, якраз туди, де ведмідь сидів. Ведмідь подумав, що кіт вбив кабана, а оце лізе до нього, й подерся нагору. А кіт за ним.

Не втримався ведмідь на тонких гілках і гепнувся на землю. Підхопився та як дремене то аж у лісі загуло. А вовк кинувся на пса. Але він не їв три дні і дуже охляв, а пес був великий і сильний. Вчепився у вовка, тільки шерсть полетіла. Пес перекинув вовка на землю.

— Пиши, — каже, — на листку, що я тобі нічого не винен.

Нічого не вдієш, довелося вовкові скоритися. Сховав пес листок під стріху. А на горищі жили миші, схопили той листок і з’їли.

Тоді пес напався на кота, чому він не розігнав мишей. А кіт напався на мишей і почав їх ганяти.

З того часу воно так і ведеться, що вовк злий на пса, пес на кота, а кіт — на миші.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

180 (8075). Як пес вовка в чоботи взув. СУС порівн. 103. Записала Кисіль Валерія 2010 року. Томачинська Валентина Андріївна (1939). Кіровоградська область, Ульянівський район, Ульяновка