Українські народні казки

Як приймак на збори ходив

Українська народна казка Бойківщини

Один парубок пішов у приймаки. Там була господарка велика, роботи було дуже доста. Тестя не було, хіба теща. Робить він, робить, робить. Нарешті набридла йому та робота. Через день ціпом молотив у стодолі, а ввечері погодував худобу та й говорить до тещі та й до жінки:

— Ви тут напоїте худобу, а я йду на збори.

Питається стара:

— Які збори?

— Та, — говорить, — збори приймаків.

Пішов він на ті збори, нема його й нема. Вже година дванадцята, перша, друга — нема. Через котрийсь час приходить він. А вони вечерю зварили, якоїсь там бульби, капусти. Та й то під лавицею поставили, і стоїть оно там. Взяв він ту вечерю, їсть і не їсть. Роздівається спати. Та й теща питаєься:

— Чи були збори?

— Та, — говорить, — були.

— Та й що там рішали?

— Та рішали, щоби приймаків уважати, бис корше спати лягати, довше досипляти.

— А ще що?

— А ще рішали, щоби приймакам файно давали їсти.

— А ще що там рішали?

— А ще там рішали, щоби з тещею спати два рази, а з жінкою.

А жона говорить:

— Я на то не віддавалася, щоб я з човлоіком лиш раз спала.

А теща каже:

— Нічого, нічого, дівонько. Раз так громада рішила, так має бути.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

70 (2174). Як приймак на збори ходив. СУС —. 11 січня 1990 р. Височанський Володимир, син Марії (1918). Львівська область, Турківський район, село Комарники