Українські народні казки

Як пропала дитина

Українська народна казка Закарпаття

Пішов чоловік з жоною в ліс на дрова. А дома лишили діти. А єдна дівчина, май менша, вихватилася та слідом за ними в ліс. Айбо в лісі слід ся стратив. Прийшли вони з лісу дому, а дитини не є. Інші діти повідають:

— Вона за вами пішла.

І вони пішли глядати. Глядають, глядають — не годні найти. Вертаються вони дому й зустрітили вовка. Та й говорять йому:

— Вовчику, чи не видів ти дитину нашу?

— Видів-им. Верніться, — каже, — зо мною та вам укажу. Прийшли д’єдній керниці, од’воді. А там у керниці щось почало йойкати й пищати. Вовк наказує:

— Підойміть того каменя.

Підняли вони його, а там довгий, пропав би. Та й каже вовк:

— Це той вашу дитину з’їв.

Звідає жона вовка, що з тим довгим робити.

— Кеть хочете, та беріть го собі дому. А вна відповідає:

— Я ще при такому ніколи не була. З врагами не цімборила та й не буду.

Та ніт дівочки, та й не хотіла вона врага.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Копинівці, Мукачівського району, Закарпатської області
7 серпня 1991 року
Оповідач: Савка Олена Олексіївна (1909 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.