Українські народні казки

Як піп з циганом судився

Українська народна казка Закарпаття

Було де не було у сімдесят сьомій державі, за скляними горами, за молочними потоками... Так би наші вороги держалися на силах, як пісок на вилах. Я їх не лаю, дай їм, боже, що собі гадаю...

Був один циганин, що корчував ліс, а піп туди ходив на полювання. Побачив піп зайця і стрілив у нього, а коли підстрелений заєць пробігав попри цигана, той підняв мотику, прицілився держалном і вигукнув: «Пу-у-у!»

— Що ти, циганине, робиш? — питає його піп.

— Я знаю, що роблю...

— Заєць мій!

— Ой, бо мій!

— Я подам тебе на суд...

— Подавайте мене хоч на небо!

І написав піп жалобу на циганина, і подав у суд... Раз лиш прийшли повістки йти на суд. Піп зустрів циганина і каже:

— Та, неборе, треба нам збиратися в суд. Циганин подивився на себе і каже:

— Я в такому дранті не піду до суду.

— А як тоді буде?

— Пане превелебний, як дасте мені свою одежу, то підемо.

Піп задумався.

— Ну, то ходи до мене, і я тобі знайду якийсь одяг. Циганин пішов на фару, і піп йому позичив свій одяг.

Ідуть вони в місто. Циган гордо ступає, крисаня набік. Коли судді почали розглядати справу, питають циганина:

— Ну, чий був заєць?

— Був мій і є мій!

— Але пан превелебний каже, що його...

— Звідки його, коли моя рушниця стріляла. Судді сміються:

— Як мотика могла стріляти?

— Пане суддя, коли бог хоче, то й мотика стрілить, а коли не хоче, то й рушниця не стрілить.

Але піп б’ється в груди, що заєць його. Тоді циганин каже:

— Пан превелебний може сказати, що і ця одежа, що на мені, — його. А піп закричав:

— Ой, бо моя! Судді засміялися:

Пане превелебний, то неможливе діло! Закінчився розгляд, судді порадилися і проголосили:

— Право виграв циган...

Піп і циган вертаються додому. І коли вже мали розходитися, піп проговорив:

— Неборе циганине, як буде з одежою? Ходи до мене і переодягнешся...

— Пане превелебний, ви не чули, що проголосив суд? Одежа моя... А якщо ви крутите, то повертаймося до суду...

Почухав піп потилицю і махнув рукою:

— Чорт з тобою, циганине... Та й казці кінець.

Як піп з циганом судився. «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» — частково 1585**. Подається за: «Казки одного села / Запис текстів, післямова та примітки П. В. Лінтура; Упорядник Ю. Д. Туряниця. — Ужгород: Карпати, 1979.», с. 252 — 254. У інших казкарів збірки сюжет не зафіксовано.

Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура [Упорядники І. М. Сенька та В. В. Лінтур; вступна стаття, примітки та словник І. М. Сенька; післямова П. В. Лінтура; Редколегія: В. І. Данканич, О. І. Дей, П. К. Добрянський та ін.; Художник М. М. Дем’ян]. — Ужгород: Карпати, 1984. — 528 с, іл. (Бібліотека «Карпати»).

Дивіться також