Українські народні казки

Як піп читав Євангеліє

Українська народна казка Закарпаття

Піп і дяк любили ходити на сусіднє село службу і вечірню служити, бо в тім селі мали любаску.

Піп все спекулював, аби остатися на ніч. І ночували у Маріки.

Як полягали спати, піп би дуже хотів, аби дяк заснув... І дяк вчинився, що спить.

Тоді піп тихенько перейшов на постіль до Маріки. І шепче:

— Уже можна, уже можна...

— Ще ні... ще не заспав дяк... Ану потягніть його за волосся...

Піп потяг і дяк покоріцмався.

— Ну, видите, ще не спить.

Але попові не терпиться. З тяжкою бідою дочекався, коли дяк заснув, і вчинив своє діло.

Рано піп і дяк верталися домів. Ішли пішки. Ідучи дорогою, піп доброї дяки, приспівує собі:

Ей, кедь ми будемо, кедь ми будемо

Сюди ходити, Яра пшеничка, яра пшеничка

Буде родити.

Приспівує собі і докучає дякові.

— Дяче, а ви не знаєте ніяку співанку? — Я не знаю, — сердиться дяк.

А піп веселий, далі співає:

Кедь ми будемо, кедь ми будемо

Сюди ходити, Яра пшеничка, яра пшеничка Буде родити!

Дякові надоїло слухати і заспівав свою співанку:

Кедь ми будемо, кедь ми будемо

Сюди ходити, На моїй головці вшитко волосічко

Буде хибіти!

Дяк був сердитий на попа, і коли на другу неділю служили відправу, переставив попові в «Євангелії» закладки.

Піп служить службу і дійшов до читання «Євангелія». Перевернув листи, де треба було читати, — позирає — не те! Айбо тут ніколи шукати. Треба нараз читати. І піп зачав:

— Рече господь!.. Рече господь!

А далі напам’ять не знає, і все повторює:

— Рече господь!.. Рече господь!..

Дяк на клиросі не витерпів і на всю церкву загойкав:

— Та кедь «рече», та най раз уже рече!..

Як піп читав Євангеліє. У «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» не вказана. Друкується вперше. У інших казкарів збірки сюжет не зафіксовано.

Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура [Упорядники І. М. Сенька та В. В. Лінтур; вступна стаття, примітки та словник І. М. Сенька; післямова П. В. Лінтура; Редколегія: В. І. Данканич, О. І. Дей, П. К. Добрянський та ін.; Художник М. М. Дем’ян]. — Ужгород: Карпати, 1984. — 528 с, іл. (Бібліотека «Карпати»).