Українські народні казки

Як пісок пана врятував

Українська народна казка Гуцульщини

Був бідний чоловік. Пішов він на ярмарок почерез воду. Вода вимулила під берег чистий пісок. Чоловік пішов до берези, що росла недалеко, здер трохи кори і зробив з тої кори маленьку коробочку. Та набрав у неї піску і пішов на ярмарок той пісок продавати. Надходить пан і питає його:

— Що ти продаєш, чоловіче? А він показує пісок.

— Що то? — питає пан. А бідний чоловік каже:

— Роби, що робиш, і дивися, який конець буде.

Пан заплатив йому за той пісок і не числив, кілько платив. Посягнув у кишеню і кілько взяв, тілько дав. Та й забрав собі той пісок. Та насипав його в маленьку коробочку і поклав у кишеню, туди, де гребінець тримав. А решту піску з тою березовою корою кинув.

Зайшов той пан у фризієрню *. А там був лиш один фризієр *, бо всі інші пішли на обід. Пан сів і чекає, а той острить бритву. Та й хотів пан зачесатися і витяг гребінець. І доторкнувся до того пуделечка * з піском. І говорить:

— Роби, що робиш, і дивися, який конець буде.

Пан просто хотів повторити собі ті слова, аби їх не забув. А фризієр як почув їх, то так і опустив бритву на підлогу.

— Що ти робиш? — питає в него пан.

— А що ви сказали?

— А що ти думав? — питає пан.

— Я думав виострити бритву та й зарізати вас, бо знаю, що у вас є гроші.

А пан вийняв гроші, дав йому й пішов.

Тим словом про пісок пан відкупився від смерти.

* Фризіє́рня — перукарня.

* Фризіє́р — перукар.

* Пуде́лечко, пуде́лко — коробочка.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Старі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області
8 квітня 1984 року
Оповідач: Федюк Одокія Василівна (1900 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.