Українські народні казки

Як рикало телятко

Українська народна казка Бойківщини

В одному селі жив циган. Працював ковалем. І народилася в него дитина. Він запросив сусіду в куми, і той не відмовив, пішов. Йому було соромно, що він циганів кум, але вже пропало.

А той циган залицявся до його жінки. Вона тому не рада була, не хотіла того. А циган її все зачіпав, зачіпав. Вона почала скаржитися свому чоловіку:

— Циган мене все зачіпає. Що з ним робити? І придумали вони таке:

— Я, — каже чоловік, — візьму фіру і повезу в млин зерно. А ти скажеш циганови, що я поїхав на цілу добу.

А він там у мішки набрав не зерна, а чогось іншого. Та й перед тим, як мав їхати, вони з жінкою договорилися, щоб циган розібрався догола.

—...Я вернуся та й буду стукати, а ти, — каже, — прив’яжеш цигана до ліжка за ногу та й будеш казати мені, що отелилася корова і бичок є.

Так і зробили. Чоловік поїхав у млин, а вона йшла попри кузню та й каже:

— Хлопе, мій чоловік поїхав у млин, а ти прийди на ніч.

— Добре, я прийду.

Циган файно вицьофарився, взяв фляжку горівки і пішов. Повечеряли вони.

— Ну, Федірку, роздягайся, — так вона каже. Той її послухався, роздягся. Потушили світло.

А чоловік під вікном стежив за тим. Як вони потушили світло, він зразу зачав стукати:

— Відкрий, відкрий! Я вернувся, бо млин поламався. А циган питає:

— Що мені робити?

— Тихо, — каже, — я тебе прив’яжу до ліжка, а ти станеш цапки, як теля. Я скажу чоловікові, що корова отелилася. А світла не буду засвічувати, і буде темно.

Вона впустила чоловіка до хати. Він і каже:

— Давай вечеряти. Спершу дай молока пити.

— Та нема молока.

— Та чому?

— Ей! Корова втелилася та й теля є. Той бичок і випив молоко.

— Все?

— Все, — каже.

— От пся кров собача! Я буду без молока?

Розпасав ременя і зачав того «бичка» бити. Циган вертівся, крутився. Трохи пробував кричати, як теля. Виправ його добре чоловік та й пішов спати. Ліг, а жінка встала і випустила цигана з хати. Утік він.

А в два чи три дні приходить кум до кузні.

— Оди мотику мені зроби. Той каже:

— Ні, не зроблю.

— Ба та чому?

— Бо ти не чоловік.

— Чого не чоловік?

— Бо не чоловік. Бо ти потрафив за лижку молока бити цілу ніч бика.

— А звідки ти то знаєш?

— А я чув, як бідне телятко рикало.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Буковинка, Турківського району, Львівської області
18 серпня 1990 року
Оповідач: Вовчанський Кирило Федорович (1928)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.