Як розбійник гріхи спокутував

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив собі розбійник. Ходив він дванадцять літ по світу, щоб хтось із попів наклав на нього покаяння за гріхи. А який не погодиться, того він і вбивав. Так за дванадцять років вбив він дванадцять попів. Прийшов до тринадцятого, щоб той наклав покаяння, і нахваляється, що стільки попів убив. Злякався піп і говорить:

— Ну, накладу я на тебе покаяння. Йди, — говорить, — до мене в садок, росте там яблуня з сімома паростками. Ти зрубай її, посічи на дрібнесенькі шматочки, підпали і поклади зверху руки по лікоть, а ноги по коліна.

Розбійник так і зробив, обгоріли в нього руки й ноги. Потім приносить йому піп мідного горщика і говорить:

— На тобі, носи в ньому дванадцять літ воду і поливай яблуню, поки вона не виросте і не вродить.

І лазив розбійник навколішки дванадцять літ, усе носив воду та поливав яблуню. Минуло дванадцять років, загоїлись у нього руки та ноги. Прийшов розбійник до попа і розказує, що яблуня так вродила, що навіть гілки довелось підпирати. Піп йому і говорить:

— Тепер іди і потруси її дванадцять разів, та тільки так, щоб всі яблука до одного попадали, тоді всі гріхи свої спокутуєш.

Потрусив розбійник яблуню дванадцять разів, так яблука і попадали, тільки два й лишилось. Питається розбійник у попа:

— Що воно за знак, що всі яблука обпали, а двоє лишилось?

Піп пояснює:

— То батькові й материні гріхи. Щоб спокутувати гріх батька-матері, ти йди до мене в найми на цілий рік овець пасти.

Розбійник погодився. Ось іде він одного разу біля цвинтаря, бачить, ходить чоловік з палицею і тикає нею в могилки.

— Піднімайтесь, — говорить, — собачі діти, та йдіть на панщину!

Розбійник підійшов і питається:

— Ти що тут робиш?

Той мовчить. Ударив він його гирлигою та й убив. Погнав годі до попа овець і розповідає, що вбив людину.

— Яку? — питається піп.

Розбійник і розповів. Піп послухав та й каже:

— Ти тепер взагалі всі свої гріхи спокутував і безгрішним став, бо вбив людину, яку і земля не приймає. Той чоловік був у пана управителем та дуже над людьми збиткувався. А більшого гріха, ніж він чинив, на світі й не було.

І відпустив піп розбійника.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

8 (5067). Як розбійник гріхи спокутував. СУС порівн. 756в. Записав Бондаренко Євген (10 клас) 2008 року. Руденко Катерина Яківна (1943). Черкаська область, Христинівський район, Ватутіне