Українські народні казки

Як слуга буки продав

Українська народна казка Гуцульщини

Служили у жида двоє слуг. Один був чесний, а другий такий, що з вогню вкраде. І давав їм жид їсти з одної миски. Зверху в мисці зупа, а на споді — кавалочок м’яса. І той злодій кожного разу вкраде в другого м’ясо сперед носа. І той не видить, коли він взяв. Думає собі чесний: «Вже ти в мене красти не будеш. Вже я мушу пристеречи, як ти крадеш». Дав жид їм зупу, і в зупі знов був кавалочок м’яса. А злодій тому другому щось приказує та й показує у вікно пальцем, а тут м’ясо хапає, аби той не видів. А цей пристеріг та й його в око видельцем — шурк! Та й виколов злодієви око. Той пішов з оком у лікарню. Там його лікували і дали це діло в суд. Та й той слуга журиться, що буде в криміналі сидіти. А жид каже:

— Не будеш сидіти. Ще й дістанеш нагороду, бо ти злодієви око вибив.

Приходить термін до суду йти. Той пішов до суду і присудили йому за то, що вибив око, двадцять п’ять буків. Пустили його додому й сказали за три дни прийти, та дістане буки. А той пішов просто до жида.

— Ну-ну, — каже жид, — а скільки тобі мають дати нагороди, що ти злодієви око вибив?

А той каже:

— Дали мені двадцять п’ять буків. Аби вибрав собі в лісі, яких хочу.

Каже жид:

— Чуєш, ти? Продай мені ті буки. Я собі самий врубаю, я найму рубачі.

Слуга каже:

— Я собі самий врубав. Та наскладаю метрів дров і буду мати купу грошей. А вам за що продам?

Зачав той слугу конопатити, та й слуга продає йому ті буки. Але каже слуга:

— Маєте зо мною іти до суду з цим вироком, аби на вас переписати буки.

Приводить слуга того жида до суду і каже:

— Проше пана, оцей у мене хоче ті буки відкупити. У суді кажуть:

— Це можна, ми переробимо.

Переробили ті всі буки на жида і сказали йому:

— Сідай.

А він каже:

— Ні, ні, я не сідаю, я йду рубачів наймити, фіри наймити, бо я завтра хочу рубати.

Найшов жид рубачів. Одні з сокирами, другі з пилами. Та ще до того наймив двадцять фір, аби возили. Та й фіри мають їхати в ліс, а він пішов до суду замельдувати, що йде рубати. А там сказали:

— Ми сами врубаємо, а ти собі готові озмеш.

Прийшли два гайдуки з буками та як йому кропнули двадцять п’ять. Тримається він обома руками за зад та й виходить на дорогу. А фіри їдуть, рубачі їдуть. А він каже:

— Небоженьки, вертайтеся, я їх озде всі двадцять п’ять несу.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
21 листопада 1983 року
Оповідач: Повшинюк Гаврило Петрович (1915 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.