Українські народні казки

Як солдат царя обманив

Українська народна казка Буковини

Їден солдат служив у армії двадцять п’ять років. Як йому приходило вже йти додому, забажав він побачити царя. Попросив у свого начальства документ, щоб його допустили до царя. Приходить він туди, де жив цар, показує документ, і вартові його пропускають. Зайшов солдат, віддав цареви честь, а той питає:

— Що, солдате, скажеш?

— Я відслужив двадцять п’ять років і забажав побачити вас. Цар подякував і спитав солдата:

— Скажи мені, де середина світу?

Солдат витягає з кишені ножик і кидає на підлогу. Ножик устромився.

— Отут середина світу. Тоді цар питає:

— А скажи мені, як задалеко на той світ?

— На той світ дуже далеко, бо мій батько вже п’ятдесят років, як умер, а ще не прийшов.

— А скажи мені, як до неба зависоко?

— До неба близько, бо як гримить, то чути.

— Чим тебе нагородити? — питає цар.

— Дайте мені сідло. Щоби лиш був документ на него.

Дає йому цар сідло, дає коня. І дає документ на сідло, як просив солдат. Дає йому такий документ, щоб солдат де не піде — безплатно їв і гуляв. І щоб так було цілий місяць. Взяв солдат осідланого коня, вивів за город, коня пустив, сідло кинув, а сам пішов на місяць гуляти. Відгуляв і пішов додому.

Приходи додому — дома нема нікогогіч. Всі повимирали. Заходи він до старого вуйка, посидів з тиждень у него, і починають вуйка гонити на панщину. А солдат не пускає вуйка.

— Я маю з вуйком гуляти.

Приходи ватага, приходи панський управитель, а солдат їм:

— Я свою родину на панщину не відпускаю. Приходи сам пан з міліцією.

— Не маєш ти права до нашого села, — каже солдат панови. — Я маю на це право. Я маю документ і я хазяїн цего села.

І показав солдат документ, де було написано, що цар віддає йому, солдатові, сідло. А село те звалося Сідло. І виходило, що цар віддав солдатови за службу село Сідло.

Пан написав цареви: «Якийсь солдат має від вас документ на моє село Сідло». А цар прочитав та й каже:

— Ну що ж, пропало. Обманув мене солдат.

І сказав цар, щоб той пан прийшов до столиці і жив коло него, а село остається солдатови.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Гвоздівці, Сокирянського району, Чернівецької області
4 березня 1979 року
Оповідач: Барчук Василь Парфенійович (1906 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.