Українські народні казки

Як солдат із зуба борони юшку варив

Українська народна казка Поділля

Один солдат стояв на постої у дуже скупої баби. Трудненько доводилось солдатові добувати собі кожен окраєць хліба, а що вже про варену страву, то він і забув, яка вона на смак. Занудився він зовсім на тик бабиних сухарях з водою і почав крутити головою, що б таке вигадати, щоб і себе вдовольнити і бабу не прогнівати? Солдатики хитрі на всякі витівки, бо голод — не тітка.

Знайшов він старого, заіржавленого зуба від колишньої борони, приніс до хати та почав стругати та мити, щоб баба бачила, та все з примовою:

— Оце буде юшка, так юшка! І курятини не треба! Дозвольте, бабко, горщика і води!

Зацікавлена баба дала горщика і, заливши зуб від борони водою, приставила до жару. Кипить, а солдат все пробує та хвалить:

— От буде юшка, так юшка! Дозвольте, бабко, дрібок солі!

Дала бабка дрібок солі. Згодом солдат просить ще й пшона трохи. Дала баба пшона, бо то ж цікава штука, яка то юшка вийде з боронячого зуба.

Згодом просить солдат кілька картоплинок і цибулю. Дала баба і сала, бо то ж дуже цікава і нечувана штука — юшка з боронячого зуба!

А коли вже зуб добре уварився, що вже пшоно і цибуля розкипіли, то солдатик вийняв його з горщика сказавши, що він ще не на один раз згодиться, поклав обережно на полицю.

А юшка була нічого собі і така на смак, неначе й не із зуба від борони варена.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

71 (6390). Як солдат із зуба борони юшку варив. СУС 1548. Записано 2009 року. Пастух Іван Йосипович (1945). Вінницька область, Погребищенський район, Чапаївка