Українські народні казки

Як солдат із зуба борони юшку варив

Українська народна казка Поділля

Один солдат стояв на постої у дуже скупої баби. Трудненько доводилось солдатові добувати собі кожен окраєць хліба, а що вже про варену страву, то він і забув, яка вона на смак. Занудився він зовсім на тик бабиних сухарях з водою і почав крутити головою, що б таке вигадати, щоб і себе вдовольнити і бабу не прогнівати? Солдатики хитрі на всякі витівки, бо голод — не тітка.

Знайшов він старого, заіржавленого зуба від колишньої борони, приніс до хати та почав стругати та мити, щоб баба бачила, та все з примовою:

— Оце буде юшка, так юшка! І курятини не треба! Дозвольте, бабко, горщика і води!

Зацікавлена баба дала горщика і, заливши зуб від борони водою, приставила до жару. Кипить, а солдат все пробує та хвалить:

— От буде юшка, так юшка! Дозвольте, бабко, дрібок солі!

Дала бабка дрібок солі. Згодом солдат просить ще й пшона трохи. Дала баба пшона, бо то ж цікава штука, яка то юшка вийде з боронячого зуба.

Згодом просить солдат кілька картоплинок і цибулю. Дала баба і сала, бо то ж дуже цікава і нечувана штука — юшка з боронячого зуба!

А коли вже зуб добре уварився, що вже пшоно і цибуля розкипіли, то солдатик вийняв його з горщика сказавши, що він ще не на один раз згодиться, поклав обережно на полицю.

А юшка була нічого собі і така на смак, неначе й не із зуба від борони варена.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

71 (6390). Як солдат із зуба борони юшку варив. СУС 1548. Записано 2009 року. Пастух Іван Йосипович (1945). Вінницька область, Погребищенський район, Чапаївка

Як солдат із зуба борони юшку варив

Українська народна казка Кіровоградщини

Один солдат стояв на постої у дуже скупої баби. Трудненько доводилося солдатикові добувати собі кожен окраєць хліба. А що вже про варену страву, то він і забув, яка вона на смак. Занудився він зовсім на тих бабиних сухарях з водою і почав крутити головою, що б таке вигадати, щоб і себе вдовольнити, і баби не прогнівити.

Знайшов він старого заіржавілого зуба від колишньої борони, приніс до хати та почав стругати, мити, щоб баба бачила. Та все примовляє:

— Оце буде юшка, так юшка! І курятинки не треба! Дозвольте, бабко, горня і води.

Баба зацікавлена дала горня і воду. Заливши зуб від борони водою, приставила у піч. Кипить, аж весело дивитися. А солдат все пробує та хвалить:

— От буде юшка, так юшка! Дозвольте, бабко, дрібку солі.

Дала баба солі. Згодом просить солдат ще й пшона трохи. Дала баба пшона, бо то ж цікава штука, яка з зуба вийде юшка. Згодом просить солдат кілька картоплин, цибулю. Дала баба й те.

— От коли б, бабусенько, ще й сала шматочок!

Дала баба й сала. А коли вже зуб добре уварився, солдат витягнув його і сказав, що зуб ще не на один раз пригодиться.

А юшка була нічого собі, така на смак, ніби й не з боронячого зуба варена.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

298 (8201). Як солдат із зуба борони юшку варив. СУС 1548. Записано 2010 року. Брейткрейц Надія Данилівна (1940). Кіровоградська область, Новгородківський район, Новгородка