Як три брати з неволі тікали

Українська народна казка Чернігівщини

Три брати у неволі були, а тоді надумали тікати. Два їхали на конях, а найменший піхотинець. Середульший брат просить старшого:

— Давай, на підмогу візьмемо меншого.

А той не захотів, а відповів:

— Як візьмеш, то я тебе рішу. Адже батько на двох буде ділити хазяйство, а не на трьох.

А менший брат просить їх, щоб хоч знаки давали, коли їхати будуть.

Ну і виїхали вони. Середній брат гілля ламає — знаки дає. А як за ліс виїхали, дак давай одежу рвати на клапті і так знаки давати. Менший як побачив такий знак, то подумав що їх вовки розірвали.

Тоді він рішив лягти на горбок і вмерти. А перед цим попросив пташок, щоб вони йому мертвому очі не клювали.

А ті два доїхали до яру, коней попутали, лягли оддихати. А тут де не взялась банда та й перебила їх обох.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

67 (4492). Як три брати з неволі тікали. СУС —. Записала Прокопенко Валентина 2008 року. Прокопенко Лукерія Гаврилівна (1918). Чернігівська область, Корюківський район, Домашлин