Українські народні казки

Як украли свиню

Українська народна казка Покуття

Прийшов циган до попа та й каже:

— Отче, що, якби ми пішли вкрасти до віта свиню? А піп каже йому:

— Цигане, це не пасує для мене.

— Ви лиш ходіть зо мною. Ви не мете нічого робити.

Пішли вони до віта, залізли в карник, свиню там задушили, принесли до попа, обшмалили і поділили по половині: половину попови, половину циганови. Але каже циган:

— Отче, я все лишаю у вас. Бо завтра віт закличе поліцію, і в мене будуть шукати, і найдуть. А до вас хто прийде шукати?

Рано встала вітова жінка, до карника — свині нема. Пропала. Віт викликав поліцію, зачали шукати. В цигана були кілька разів — нічого не найшли.

Приходить циган до попа й каже:

— Отче, половину свині давайте, а половина вам.

Та й забрав половину свині. А тоді пішов до віта та й каже:

— Ви знаєте, хто у вас свиню вкрав?

— Та нє, не знаю, — каже віт.

— Дайте п’ять центнерів пшениці, і я вам скажу, хто вкрав.

Віт упряг коні, взяв п’ять центнерів пшенички на фіру, завіз до млина, змолов і привіз циганови готовеньку муку. А циган каже:

— Знаєте, хто вкрав? Піп. Каже віт:

— Не може цего бути.

Пішла чутка по селі. Піп дізнався, що циган сказав. Приходить він до цигана.

— Цигане, що ти доброго наробив? А циган каже:

— Отче, дайте ще ту другу половину свині, і нічого вам не буде. Але принесіть, бо я не годен нести.

І піп заніс. А віт заскаржив його до суду. Прийшов термін на суд циганови й попови. Приходить піп до цигана знов.

— Цигане, що ти доброго наробив?

— Отче, нічого вам не буде. Приходять вони на суд. Питає судия віта:

— У вас пропала свиня? Віт каже:

— Пропала. Тоді й тоді.

— Маєте свідка? Знаєте, хто вкрав?

— Маю. Цигана. Питає судия цигана:

— Ви знаєте, хто вкрав свиню?

— Знаю, пане судия. Я вам розкажу, як то було. Прийшов я до попа. Кажу: «Отче, як би ми пішли свиню вкрасти у віта?» А піп каже: «Цигане, це не пасує для мене». — «Ви нічого не мете робити, лиш ходіть зо мною». Пішли ми оба з попом, залізли в карник, свиню задушили, занесли її до попа, обшмалили. Поділили все по половині, і лишився хвіст. Піп собі хоче того хвоста, а я собі. А я сказав: «Отче, ви ловіть хвіст за оден конець у зуби, а я за другий, і тягніть ви до себе, а я до себе. Хто кілко урве, то й буде його». Ви знаєте, пане судия, як то ся стало? Я добре потяг зубами, хвіст урвався та як ударив мене в голову, то я й пробудився. Судия каже:

— Цигане, це тобі сон такий снився?

— Сон.

— То будьте здорові і йдіть додому. І по судови.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Задубрівці, Снятинського району, Івано-Франківської області
23 червня 1987 року
Оповідач: Ткачук Ілля Михайлович (1921)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Як украли свиню

Українська народна казка Покуття

Був циган. Прийшов він до ксьондза.

— Ксьондзе, — каже, — чи ми би не пішли до ґазди свиню вкрасти? Така свиня сита, що очей не видко. Ксьондз каже:

— Підем.

Зібралися циган, ксьондз, дяк і паламар — штири їх. Прийшли ввечері до того ґазди. Циган собі виклепав швайку, свиню украли, і циган заколов її. Витягли її в долину і там обшмалили. І поділили всі штири по чвертці. І кожен пішов з тим м’ясом д’хаті.

Ґазда рано встав, дивиться — свині нема. І пішов він до того самого цигана, би поворожив, хто вкрав свиню. Циган каже ґазді:

— Я тобі поворожу, хто вкрав свиню, але дай, — каже, — килу муки кукурудзяної і сотку грішми.

Ґазда дав циганови килу кукурудзяної муки і сотку грішми. І циган «ворожить»:

— Я крав, отець духовний крали, дяк крав і паламар крав. Нас штири чоловіка крало.

Ґазда пішов до сендзя і подав у суд. І сказав:

— Циган крав, ксьондз крав, дяк і паламар крали.

Ксьондзови прийшло повідомлення йти на суд. Прибігає він до цигана.

— Нащо ти, цигане, сказав, що я з тобою крав свиню? Циган каже:

— Я перебираю це все на себе, лиш дасте сотку грішми. Дав ксьондз йому сотку. І віддав циганови ту чвертку м’яса.

— Не хочу я цего м’яса і не хочу з тобою, цигане, нічого мати. Дякови також повідомлення прийшло з суду. Приходить він до цигана.

— Цигане, нащо ти сказав, що я з тобою свиню крав? — каже дяк. А циган каже:

— Я перебираю це все на себе, лиш дасте сотку грошей. І дав дяк циганови сотку і віддав ту чвертку м’яса.

Так само прийшло повідомлення й паламареви.

— Цигане, нащо ти сказав, що я з тобою крав? А циган каже паламареви:

— Дасте сотку, і я перебираю це все на себе. Паламар дав сотку і віддав циганови ту чвертку м’яса.

Пройшло штирнадцять днів, уже треба йти на суд. Приходять вони — циган, ксьондз, дяк і паламар. Посідали, ксьондз дивиться на цигана, такий злосний. «Ади, циган перебирав на себе, а чого я тут?» І цей самий ґазда сидить на суді, що в него свиню вкрали.

Сендзьо питає яко старшого цигана, бо він крав, він різав.

— Як то було, цигане, з тою свинею? Циган усе поправді розказує:

— Я сів удолині, виклепав, виострив швайку. І ми прийшли до ґазди, витягли за вуха свиню і потягнули вдолину. І я заколов її. Обшмалили ми ту свиню, і всі штири поділилися по чвертці. А з отцем духовним ми не могли поділитися задньою кишкою. Узяли ми ту кишку за два кінці в зуби, отець і я. І тягнули, він до себе, а я до себе. А мені кишка вирвалася з зубів, і я впав і вдарився головою до побішниці. І пробудився.

Сендзьо каже:

— То що, тобі, цигане, це снилося?

— Так, пане сендзьо, це мені ся снило, — каже. — Де ж би отець духовний, дяк і паламар ішли з циганом свиню красти? Це мені ся снило.

А сендзьо каже:

— То що, ви прийшли мені тут сни розказувати? Суд не розбирає сни. Ідіть собі геть д’хаті.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Балинці, Снятинського району, Івано-Франківської області
6 вересня 1987 року
Оповідач: Палій Іван Николайович (1925)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.