Українські народні казки

Як хлопчик у зайчика ночував

Українська народна казка Бойківщини

Був малий хлопчик, і щось він не послухав маму. Мама його набила, і він утік у ліс Утік і проситься в зайця до хати: — Зайчику, пусти мене переночувати, бо мене мама била. Зайчик пустив. А вночі приходить медвідь.

— Тут є хлопець!

— Нема, медведику, тут я з братиком сплю. І пішов медвідь. Тоді приходить вовк.

— Тут, зайчику, хлопець є!

— Нема, вовчику, я з братиком сплю.

Другий день шукає мама зайчика по лісови. Здибає медведя.

— Медведику, ти не вбив мого хлопчика?

— Ні.

І пішов медведик. Стрічає мама вовка.

— Вовчику, ти не з’їв мого хлопчика?

— Ні.

І пішов вовчик. Тоді мама здибає зайчика.

— Зайчиху, ти не видів мого хлопчика?

— У мого братика хлопчик спить.

— Поведи мене до твого братика.

Повів зайчик маму до свого братика, та й найшла вона хлопчика. І вже хлопчик чесно слухав маму, і мама більше його не била.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Вишків, Долинського району, Івано-Франківської області
3 листопада 1988 року
Оповідач: Рожко Олена Степанівна (1905 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.