Як цар жебраком став
Українська народна казка Покуття
Був собі цар і зажадав піти до церкви. Пішов він у церкву, сів у лавку й слухає. Ксьондз казав проповідь. І каже, що може бути з пана хлоп, а з хлопа може бути цар. Як закінчилася служба Божа, цар спитав ксьондза, нащо він таке казав. А ксьондз каже, що таке написано в Євангелії. І тоді цар сказав ксьондзови:
— Щоб ти видер з Євангелії тоту картку і щоби я більше такого не чув, а як не видереш, я тобі голову зрубаю. Даю тобі строк до трьох день, щоби ти се зробив.
Минуло два дні, завтра вже має бути вирішена справа із тим священиком, а цар виїжджає на полювання. Приїхав він туди, і його дружина відбилася від него, поїхала десь лісами в другий бік. А він дивиться, олень прекрасний пасеться. Він у того оленя стріла за стрілою пускає, а олень втікає.
А тут річка невелика, олень через ту річку. А цар довго не думає, свою одіж з себе здоймає, кладе на берег і переплив річку. А олень зник, оленя вже нема. Цар дивиться, а його вбрання вже другий убрав. Вже не він цар, а другий.
Тоді що? Там діти пасли худобу на пасовиську та й побачили його голого.
— Голий! Голий! — кричать. А він каже:
— Та я цар ваш, цар.
— Та який ти цар? Жебрак ти, а не цар.
І пішов він у жебри блукаючи. Бо йому було ані стояти, ані сидіти. І заарештували його, і сидів він у тюрмі. А через два роки ангел йому з’явився і йому все вертає. Вертає корону і каже:
— Царюй собі далі. Але щоб ти не казав ніколи: «Такого не може бути». Бо все може бути. Може бути цар, і може бути з него жебрак — може бути все.