Як цар три дочки пропив
Українська народна казка Закарпаття
Був цар, а любив пити. Мав три дівки. Та пішов до лісу, сів собі, підперся й думає. Не має грошей, не є за що пити. А медвідь прийшов та питає: — Царю, що ти журишся? — Та що ся журю? Не маю грошей. А медвідь каже:
— Дай ми найстаршу дівку, я тобі дам мішок золота.
— Бери, бери дівку.
І дав йому медвідь мішок золота. І наказав:
— На вечір ту би-сь прийшов з дівкою.
На вечір прийшов цар дому та й каже дівці:
— Підеме на гулянку. — Де?
— До лісу.
Дівка не знала, чого. Прийшли вони в ліс, а медвідь прибіг та вхопив дівку й побіг з нею.
А цар прийшов додому та напився, проспався, а рано знов починає пити. І так пив і пив та пропив тоти гроші. Вже не має за що пити. Тоді він знов іде до лісу та журиться. Не має грошей. Летить орел та й питає:
— Царю, що журишся?
— А, так і так. Грошей не маю.
— Я ти дам два мішки золота, дай ми середущу дівку.
— Та бери.
І дав йому дівку, взяв гроші й далі п’є. А орел вхопив дівку та й пішов. Вже лем єдна дівка лишилася, найменша.
А цар пропив усі гроші. Уже пішов не в ліс, а ід’морьови та сів на берег. Та й думає, що він буде колисатися над водою, та й упаде в море, та й ся втопить. Бо нема грошей. А риба припливла та питає:
— Що собою махаєш?
— Хочу ся втопити.
— Стій, не топися.
— Грошей не маю.
— Я ти дам три мішки золота, а ти дай ми дівку найменшу.
— А як ти возьмеш?
— Не твоє старання, як я возьму. Возьму, — каже риба. Дала йому риба гроші. А він собі їх позагрібав, поносив дому та п’є далі.
І прийшла велика буря, велика вода. І вигнала воду на поле. А та велика риба скликала всі риби. Припливли вони аж до хижі. І тота риба дівку взяла й понесла в море.
А цар пив, пив та й тото пропив. І знов пішов ід’морьови. Може, риба ще там та ще йому дасть грошей. Та собою махав, махав, та й упав у воду, та й утопився. Та й конець тій казці.