Українські народні казки

Як цар три дочки пропив

Українська народна казка Закарпаття

Був цар, а любив пити. Мав три дівки. Та пішов до лісу, сів собі, підперся й думає. Не має грошей, не є за що пити. А медвідь прийшов та питає: — Царю, що ти журишся? — Та що ся журю? Не маю грошей. А медвідь каже:

— Дай ми найстаршу дівку, я тобі дам мішок золота.

— Бери, бери дівку.

І дав йому медвідь мішок золота. І наказав:

— На вечір ту би-сь прийшов з дівкою.

На вечір прийшов цар дому та й каже дівці:

— Підеме на гулянку. — Де?

— До лісу.

Дівка не знала, чого. Прийшли вони в ліс, а медвідь прибіг та вхопив дівку й побіг з нею.

А цар прийшов додому та напився, проспався, а рано знов починає пити. І так пив і пив та пропив тоти гроші. Вже не має за що пити. Тоді він знов іде до лісу та журиться. Не має грошей. Летить орел та й питає:

— Царю, що журишся?

— А, так і так. Грошей не маю.

— Я ти дам два мішки золота, дай ми середущу дівку.

— Та бери.

І дав йому дівку, взяв гроші й далі п’є. А орел вхопив дівку та й пішов. Вже лем єдна дівка лишилася, найменша.

А цар пропив усі гроші. Уже пішов не в ліс, а ід’морьови та сів на берег. Та й думає, що він буде колисатися над водою, та й упаде в море, та й ся втопить. Бо нема грошей. А риба припливла та питає:

— Що собою махаєш?

— Хочу ся втопити.

— Стій, не топися.

— Грошей не маю.

— Я ти дам три мішки золота, а ти дай ми дівку найменшу.

— А як ти возьмеш?

— Не твоє старання, як я возьму. Возьму, — каже риба. Дала йому риба гроші. А він собі їх позагрібав, поносив дому та п’є далі.

І прийшла велика буря, велика вода. І вигнала воду на поле. А та велика риба скликала всі риби. Припливли вони аж до хижі. І тота риба дівку взяла й понесла в море.

А цар пив, пив та й тото пропив. І знов пішов ід’морьови. Може, риба ще там та ще йому дасть грошей. Та собою махав, махав, та й упав у воду, та й утопився. Та й конець тій казці.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Дубриничі, Перечинського району, Закарпатської області
30 березня 1991 року
Оповідач: Бабич Гаврило Васильович (1906 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.