☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як циган війтом став
Українська народна казка Покуття

Був бідний циган. Прийшов собі в село — хотів оженитися. Найшов собі дівчину, що мала чвертку поля на горбі. Хати свої та дівчина не мала, а служила. Пішли вони на той горб і копають до життя землянку. Викопали її і там осталися жити.

Але нема що їсти. Встає циган уночі. А село там було таке бідне. Вкраде циган паця, заріже. А на другу ніч піде вкраде десь муки. Каже циган:

— А що, жінко? Вже маєм що їсти?

Та й інші цигани до него приходять, а він краде й перепускає їм. Вони йому ще й гроші дають. І так він з жінкою жиє.

А люди вже будують на свині карники. Треба закривати свині, бо крадуть. Побудували карники — і вже не має циган де свині красти. Береться до одежі. Краде одежу з хат. Такий уже циган вбраний.

А село відбудовується. Люди кладуть такі хати, щоб не мож було красти. А в кого стара хатчина, циган туди заходить і далі краде одежу. А як усі побудували добрі хати, до чого циганови братися? Коні краде. Вже люди кладуть добрі стайні. Хто не поставив стайню і тримає коні надворі, циган їх краде.

А оден чоловік поклав стайню, а дверей ще не поставив. Циган зайшов туди. А той ґазда лежав у жолобі, аби хто коні не вкрав, і цигана імив.

— Ти, цигане, коні в нас покрав!

Набігли люди, злапали цигана і ведуть до віта. Кричать, що треба цигана вбити. Привели його до віта, а віт каже:

— Треба було вбити без мене, а як ви привели його до мене, то вже не вб’єте.

Завели цигана до канцелярії, замкнули його там. І післали вартівника з трубкою. А він іде селом і трубить, що імили злодія і будуть судити. Аби сходилися люди. Зійшлося ціле село. Цигана хотять вішати, а він каже:

— Люди, я хочу з вами поговорити. Можна чи не можна? Дали циганови говорити. Кричать люди:

— Можна! Циган каже:

— Як я прийшов у ваше село, не було ні стайні, ні карника. А відколи я прийшов, то я у вас вітував. Бо за мене побудували нові хати, стайні, карники. То скажіть, люди, чи не правда, що вітував у вас я? Бо відколи у вас сей віт, він нічого не доґаздував. А відколи я прийшов, ви так побудувалися.

І всі люди скричали:

— Най буде циган вітом!

І той циган у них вітом і дотепер.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Торговиця, Городенківського району, Івано-Франківської області 8 вересня 1987 року Новосильський Іван Васильович (1911 року народження)