Як циган війтом став
Українська народна казка Покуття
Був бідний циган. Прийшов собі в село — хотів оженитися. Найшов собі дівчину, що мала чвертку поля на горбі. Хати свої та дівчина не мала, а служила. Пішли вони на той горб і копають до життя землянку. Викопали її і там осталися жити.
Але нема що їсти. Встає циган уночі. А село там було таке бідне. Вкраде циган паця, заріже. А на другу ніч піде вкраде десь муки. Каже циган:
— А що, жінко? Вже маєм що їсти?
Та й інші цигани до него приходять, а він краде й перепускає їм. Вони йому ще й гроші дають. І так він з жінкою жиє.
А люди вже будують на свині карники. Треба закривати свині, бо крадуть. Побудували карники — і вже не має циган де свині красти. Береться до одежі. Краде одежу з хат. Такий уже циган вбраний.
А село відбудовується. Люди кладуть такі хати, щоб не мож було красти. А в кого стара хатчина, циган туди заходить і далі краде одежу. А як усі побудували добрі хати, до чого циганови братися? Коні краде. Вже люди кладуть добрі стайні. Хто не поставив стайню і тримає коні надворі, циган їх краде.
А оден чоловік поклав стайню, а дверей ще не поставив. Циган зайшов туди. А той ґазда лежав у жолобі, аби хто коні не вкрав, і цигана імив.
— Ти, цигане, коні в нас покрав!
Набігли люди, злапали цигана і ведуть до віта. Кричать, що треба цигана вбити. Привели його до віта, а віт каже:
— Треба було вбити без мене, а як ви привели його до мене, то вже не вб’єте.
Завели цигана до канцелярії, замкнули його там. І післали вартівника з трубкою. А він іде селом і трубить, що імили злодія і будуть судити. Аби сходилися люди. Зійшлося ціле село. Цигана хотять вішати, а він каже:
— Люди, я хочу з вами поговорити. Можна чи не можна? Дали циганови говорити. Кричать люди:
— Можна! Циган каже:
— Як я прийшов у ваше село, не було ні стайні, ні карника. А відколи я прийшов, то я у вас вітував. Бо за мене побудували нові хати, стайні, карники. То скажіть, люди, чи не правда, що вітував у вас я? Бо відколи у вас сей віт, він нічого не доґаздував. А відколи я прийшов, ви так побудувалися.
І всі люди скричали:
— Най буде циган вітом!
І той циган у них вітом і дотепер.