Як циган до школи ходив
Українська народна казка Закарпаття
Колись був єден пан, урядник, ходив на роботу файно одітий, все з ташкою, а коли дощ падав, та під омбрелою. І жив у тому селі єден циган. Вони часто встрічалися на путі. Циган дуже завидів панови. Він цуравий, циган, на дощі мокне, не має парасолі. І все його зависть брала, чого то пан такий одітий, а він цуравий. Яка то є причина. І раз осмілився зупинити пана:
— Що таке, що я ходжу такий цуравий, мокну, а ви так файно одіті, і ташку маєте, і під омбрелою ходите?
Відповідає пан:
— Треба до школи ходити.
Циган подумав собі, а на другий день встав рано й пішов до школи. Приходить, поцоркав у двері, втворив, а вчитель йому каже:
— Що треба?
— Я прийшов до школи.
— Ой, то пізно, цигане.
Циган вернувся дому, на другий день рано встав, скорше на цілу годину, і пішов знов до школи. Приходить, там якраз діти збираються. Заходить, а вчитель йому:
— Я тобі ще вчора казав, же тобі вже пізно до школи ходити. Треба було скорше.
На третій день циган встав ще в потемку. Іде путьом і в щось заплутався. Позирає, а там ташка. Підняв тоту ташку, одкрив, а там много грошей. Взяв, врадувався та й пішов дому. Через деякий час одівся, купив собі омбрелу і вже ходить такий гордий.
А той пан зачав глядати свої гроші, думати, хто би, що би. І думка його як вченого чоловіка зійшлася на тому, що гроші його в цигана. Він же такий цуравий ходив, а тепер так приодівся й омбрелу має. Жиє добре, ходить собі гордо. «То він мої гроші вкрав», — думає пан.
Звернувся пан у суд. Циганови прийшла повістка іти на суд. Прийшов циган, і питає його суддя:
— Ви найшли гроші?
— Найшов.
— А коли?
— Та то, — каже, — тоді було, коли я до школи ходив. Тоді суддя обертається до того пана урядника:
— Що ви хочете? Циганови тридцять п’ять років, а ви гроші стратили місяць тому. А циган коли до школи ходив? Двадцять два, двадцять три роки тому. То не ваші гроші.
Отак закончилася тота історія.