Українські народні казки

Як циган зайця з’їв

Українська народна казка Бойківщини

Був такий піп, що любив ходити на полювання. Після служби взяв він пушку та й іде в ліс. Увидів зайчика. Прицілився і вбив його. А під той момент ішов циган. Іде піп до зайця і циган іде. Піп каже:

— Чого ти, цигане, причепився? То я зайця вбив з пушки.

А циган каже:

— То я з палиці вбив.

Попови не пасує ні сваритися, ні битися з циганом. Каже піп:

— Ходім до мене. Упораєме зайця та й поставиме в горщок варити. І полягаєме спати. Кому буде кращий сон снитися, той буде зайця їсти.

Полягали вони спати. Піп заснув, бо піп ситий. А циган голоден та й не спить. Чує, піп уже хропе. Тоді встав циган, витяг зайця з горшка і з’їв. Уже ситий циган, уже й він спить.

Рано піп пробудився. Та й питає:

— Цигане, спиш?

— Ой, не сплю, отче, не сплю.

— Ну та кажи, що тобі снилося?

— Йой, мені такий файний сон снився, — каже циган.

— Ну то розказуй, цигане.

— Ні, — каже, — ви, отче, вперед розказуйте, що вам снилося.

Та й перепер циган попа, мусів піп казати перший.

— Ой, цигане, який мені файний сон снився! Мені снилося, що зійшли ангели з неба і мене живим узяли на небо. А тепер ти, цигане, кажи, що тобі снилося.

— Ой, отче, мені теж снився файний сон. Мені снилося, що зійшли ангели з неба і вас взяли живим на небо, і я гадав, що ви відти не вернетеся, і зайця з’їв.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

93 (1760). Як циган зайця з’їв. СУС (1626). 3 квітня 1988 р. Чичерський Олександр Павлович (1910). Львівська область, Турківський район, село Гусине