Українські народні казки

Як циган косив

Українська народна казка Буковини

Був собі циган. Жив близько коло доброго хазяїна. Той хазяїн і каже до цигана:

— Куме, ви не пішли б до мене молотити?

— Піду. А що молотити?

— Та в мене є стирточка жита в полі.

Циган зостався молотити, а хазяїн поїхав у своїй справі. Нагодувала хазяйка цигана і дала з собою в поле їсти й випити. Прийшов циган на поле, сів під тою стирточкою та й думає: «Що перше роблять люди? Перше їдять». Попоїв він, випив і каже:

— Як поїв і випив, то й поспати треба.

Лягає спати. А як прокинувся — то вже й вечір близько. Молотити нема коли. Іде додому. Хазяйка питає:

— Ну як там?

— Добре молотилося, — каже циган.

На другий день те ж саме. Нагодувала хазяйка цигана, дала їсти з собою, а він робив так само, як і перший раз. А хазяїн їхав додому понад тою стирточкою і побачив, що стирточка не почата. Приїхав і каже жінці:

— Ти давала йому їсти?

— Два дні давала, і з собою в поле давала.

— А він там нічого не робив. Завтра я його возьму косити. А ти їсти не неси. Винесеш аж надвечір, і то горнець якийсь непотрібний. А коли я буду до тебе бігти, кидай той горнець і тікай додому.

Пішли вони з циганом у поле і починають косити. Хазяїн поставив цигана вперед, а сам ззаду махає косою коло його п’ят. А циган коси, аж з чола капає. Хазяїн пішов тихенько набік, вкусив собі щось, щоб циган не бачив, і косять далі.

От жінка обід несе. Чоловік каже:

— Я їй зараз покажу, як обід під вечір нести. А циган:

— Лишіть, куме. Перше поїмо, а потому будемо бити.

А чоловік як побачив жінку, вхопив косу — та до неї. Вона горшком об землю і втекла.

— Е, куме, треба було перш наїстися, а потому бити, — каже циган.

Хазяїн йому:

— Увечері ми їй дамо.

— Не давайте. Най перше їсти дасть, а тоді — давайте.

Косять вони далі. Аж увечері йдуть додому. Жінка зварила мамаличку, налляла кисляку, котрий уже три дні стояв і збухтів. А циган їсть, аж очі залупляє. Як він то з’їв, жінка поклала хороший борщ з м’ясом. Циган з’їв трохи борщу, а хазяйка курочку печену на стіл кладе.

— Е-е, кумо, — каже циган, — вміла ти варити, та не вміла дати. Перший раз було дати курочку й м’ясо, а вже потому кисляк.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Шибутинці, Сокирянського району, Чернівецької області
28 грудня 1979 року
Оповідач: Харабара Іван Григорович (1916 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.