Українські народні казки

Як циган на бересток по мед лазив

Українська народна казка Полтавщини

А було це так. Раніше, ще до революції, по Україні їздили цигани. Заїдуть у якесь село, випряжуть коней, а циганки підуть по селі ворожити. А тоді циганки носили довгі спідниці і по декілька. Це для того, щоб йдучи з двору, можна було схопити курочку і замотати в спідниці. Цигани вміло кували коней, часто й селяни приходили підковувати коней.

Коли циганки поверталися до табору, то починали скубти курей і готувати обід.

Одного разу, коли всі зібралися в таборі, то почули крик з шатра. Там народилося ще одне циганча. Коли породіля ще ходила по селу, то запримітила заможних господарів. От коли вона народила, то говорить своєму чоловікові:

— Піди і позови того чоловіка, який має бджоли, в куми.

Позвав чоловік його в табір, відсвяткували хрестини. А кум приніс хрещеняті стакан меду.

Росте циганча. А мед не тільки йому, а його батькам сподобався. І став циган до кума часто в гості ходити і казати, що дитя постійно меду просить.

Кум раз дав, вдруге, а потім зрозумів, що це не скінчиться і перестав давати. Коли циган знову прийшов до нього, чоловік сказав, що мед закінчився. Але якщо циган хоче дуже меду, то хай залізе на бересток у гніздо з бджолами.

Циган подивився на бересток, а він високий, та й каже:

— Я ж туди не вилізу.

— А я тобі допоможу.

Поставив драбину до берестка і циган поліз. А кум тим часом драбину забрав.

Циган рукою у гніздо, а там оси. Як вилетіли, як напали, циган став кричати. Тільки хотів спускатися на землю, а драбини нема. Він і кричить:

— Подай оте!

А кум питає:

— Що, оте?

А циган з переляку забув, як драбина називається. Оси так кусали, що він впав з берестка. А вже на землі кум сказав:

— А може, ти хотів драбину?

— Єге, драбину, драбину, як перебив спину, — відповів циган та й подався до табору.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

12 (4783). Як циган на бересток по мед лазив. СУС —. Записано 2008 року.
Оповідач: Убийвовк Віра Іванівна (1927 року народження), Глибока Балка, Решетилівський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.