Як циган солонини дістав

Українська народна казка Гуцульщини

Мав циган сина і хотів його перевірити, чи він може самостійно жити. І каже:

— Біжи, сину, до сусіди і принеси кусак солонини. Але щоб ти не випросив, і не вкрав, і не позичив, і не віддавав ту солонину.

Пішов син до сусіди (а вони дуже добре з тою сусідою жили) і

— Дайте мені кусак солонини, але щонайкращий.

Жінка подала кусак солонини, і він пішов до хати. Трохи з тою солониною у себе в хаті посидів та й вертається і подає їй. Жінка зацікавилася:

— Ти мені скажи, нащо ти брав цю солонину?

— Ай, — каже, — тато їхав на кони верхи та й нашурував собі зад.

А я лиш цею солониною пошурував йому те місце і вам вертаю назад.

Жінка каже:

— Тьху! Нащо мені цеї солонини, як ти нею своєму татови зад мастив? Бери її собі.

То він і поніс солонину додому, не випрошену, не вкрадену, не позичену, і так, щоби не вертати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Старі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області
31 липня 1983 року
Оповідач: Близнюк Ганна Іванівна (1933 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.