Українські народні казки

Як чоловік вішався

Українська народна казка Буковини

Їден чоловік все просив у жінки грошей на випивку. Все «дай» та «дай». Вона давала, давала, а тоді вийшла з терпіння: — Нема, не дам більше. Він каже:

— Дай, а то повішаюся.

Вона думала, що він жартує, та й каже:

— Іди вішайся.

Він пішов на під, зачепив вірьовку попід хату, пропустив її коло шиї, причепив до бантини і висить. А на другій бантині висіло сало. Жінка вгледіла, що він висить, побігла до сусідки й каже:

— Кумо, мій чоловік повішався. Побудьте коло него, а я побіжу до управи.

Побігла вона до управи, а кума сіла коло повішаного, побачила на бантині сало, відчепила кусок і занесла додому. Прийшла назад, узяла другий кусок і знов занесла додому. А чоловік висить та й усе те бачить. Як прийшла вона третій раз і простягнула руку за третім куском, жаль чоловікови стало.

— Досить уже носити! — крикнув він. — Лиши й мені трохи! А тій жінці від переляку серце лопнуло.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області
11 березня 1980 року
Оповідач: Попельський Василь Іванович (1938)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.