Українські народні казки

Як чоловік до виводу ходив

Українська народна казка Гуцульщини

Були чоловік та й жінка. Та й мали вони багато дітей. І самі дівчата. А жінка знов зробилася груба. Чоловік поїхав у ліс по дрова, а в неї має народитися дитина. Прийшла баба, а вона й каже бабі:

— Що ж це буде? Чоловік уб’є мене, як буде знов дівчина. А баба каже:

— Ти не бійся, ми щось зробимо.

Та й вродилося в тої жінки двоє дітей, близнята. І знов дівчата. А баба одну дівчинку сховала, а одна коло мами. Має приїхати чоловік, а баба готовить йому їсти. Та й насипала в ту кашу поташу, дріжджів. Приїхав чоловік та й каже:

— Давайте їсти, бо такий-єм голодний. А що там уродилося?

— Що вродилося, то будеш видіти. Ти спершу їж.

Дала йому баба то, що наготувала. Він попоїв та й то його вдуло. Так його рознесло, таке черево велике зробилося. Він каже, що черево болить.

— Я не знаю, що це є, — каже. А баба йому сказала:

— Ану лягай, я тебе посмотрю. Може, й ти маєш родити. Зачала вона його тиснути, смотрити та й каже:

— Йой, і ти будеш мати дитину.

— Та відки, — каже, — в мене таке?

— Не знаю, але будеш мати дитину.

Баба почала розмащувати йому черево та й тиснути. Та й підсунула йому дитину.

— Йой, — каже, — й ти маєш дитину.

— Та й що то? — питає чоловік.

— Дівчина, — каже. — В жінки дівчина та й у тебе дівчина. А він каже:

— Чим же я маю цю дитину плекати, як у мене грудей нема? Каже він жінці:

— Ти виплекай мені цю дитину, то я буду за тебе всю роботу робити. Ти не будеш робити ані раз, лиш виплекай мені цю дитину.

Жінка поплекала одну й другу дитину та й каже:

— Треба йти до виводу.

Куми віднесли дитину до церкви, охрестили, та й віднесли другу. Та й іде жінка до виводу. Та бере та й каже попови всю правду, як є.

— ...Та й як би це зробити, щоб і його до виводу взяти? А піп каже:

— Добре. Скажіть йому, най іде до виводу. Як я його виведу, то більше дітей у вас уже не буде. І вам нічого не буде казати.

Прийшла жінка т’хаті.

— Чоловіче, мусиш і ти йти до виводу.

— Та як я піду? Мені встидно.

— Нічого не зробиш. Казав піп, що ти маєш іти.

Бере чоловік іде до виводу. Прийшов до церкви. А піп виводить його та все хрестом б’є. Все по плечах та по голові, по плечах та по голові. Так оббив, що він не годен уже т’хаті зайти. Прийшов він відти, такий оббитий. Та й каже:

— Жінко, то й тебе так виводили, так били? Мене так оббив піп, що й плечі мене болять, і голова болить.

А вона каже:

— А ти думаєш як? Та мене так б’є кожний раз. Та я витримую, а ти не годен витримати?

Та й сказав чоловік:

— Уже більше дітей у нас не буде.

А тих дітей обоє бавили та й вибавили тих дві дівчинки.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області
28 лютого 1983 року
Оповідач: Матійчук Олена Дмитрівна (1911 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.