Як чоловік нарозумив жінку

Українська народна казка Закарпаття

Був де не був один чоловік. Розумів він бесіду всілякої птиці. Став одного разу на дворі, вчув, як говорять собі кури, й стало йому смішно. Сміючись і до хати зайшов.

— Чого ти смієшся? — питає жінка чоловіка.

— Ой жоно-небого, цього сказати не можу,

— Чому?

— Бо коли скажу, відразу помру,

— Помирай, лише кажи!

— Добре! Приготуй мені труну. Я ляжу до неї і все тобі скажу.

Приготувала жінка труну, бо дуже хотіла знати, чому ґазда сміявся. Ліг чоловік до труни й дає жінці останні накази, поради, як його поховати, як вона має без нього ґаздувати.

— Скажи мені, чого ти сміявся! — і тут жінка — своє. Чоловік подумав: «Вона чисто мене на той світ вирядить. Подивлюся ще на сонце, на білий світ й тоді вже помру».

Устав із труни, вийшов надвір. Сонечко світить і гріє, кури в пилюці гребуться. Коли півень побачив свого ґазду, скочив на пліт, тріпнув крилами і весело кукурікнув:

— Куруріку-у-у! Кури, ходіть сюди! Я у вас один, вас у мене тридцять! Та ви мене всі слухаєте, що не кажу, що не роблю! А наш господар, неборак, не може порадити собі з одною жоною! І мусить помирати-и-и!

— Та чого мусить помирати? — питають кури півня.

— Бо дурний!

А чоловік зрозумів усе, що говорила птиця, і зайшов до хати. Жінка напосідає:

— Кажи, чого ти сміявся?

— Жона божа, дай мені спокій! Тут би помирати, а тобі усе ще дурниці в голові. Коли вже нарозумишся?

— Помирай, але кажи, чого ти сміявся!

Півень слухав бесіду чоловіка й жінки під вікном, тріпнув крилами і знову:

— Кукуріку-у-у! Господарю, навчи жону розуму!

Чоловік так і вчинив. Узяв жінку за руку і почав святити.

— Хочеш знати, чого я сміявся? Хочеш знати, чого я сміявся?..

Півень вискочив на пліт і з плота:

— Ну, то-то, то-то, то-то! А кури:

— Так-так! Так-так-так!..

— Ой не буду більше, не буду!.. — почала проситися жінка.

А півень загорлав:

— Чоловік нарозумив жінку-у-у! Чоловік нарозумив жінку-у-у! Коби помер, бідувала би без нього! А так будуть жити...

Походження та примітки

Як чоловік нарозумив жінку. «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» — 670. Подається за: «Як чоловік відьму підкував, а кішку вчив працювати: Закарпатські народні казки. Гумор та сатира / Запис текстів та впорядкування П. Лінтура. — Ужгород: Карпати, 1966.», с. 104 — 106. Варіанти: Королович — «Три золоті слова: Закарпатські казки Василя Короловича / Запис текстів та впорядкування П. Лінтура. — Ужгород: Карпати, 1968.», с. 189 — 192; Калин — Архів П. В. Лінтура.; Лазар — Архів П. В. Лінтура.

Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура [Упорядники І. М. Сенька та В. В. Лінтур; вступна стаття, примітки та словник І. М. Сенька; післямова П. В. Лінтура; Редколегія: В. І. Данканич, О. І. Дей, П. К. Добрянський та ін.; Художник М. М. Дем’ян]. — Ужгород: Карпати, 1984. — 528 с, іл. (Бібліотека «Карпати»).