Як чоловік нарозумив жінку
Українська народна казка Закарпаття
Був де не був один чоловік. Розумів він бесіду всілякої птиці. Став одного разу на дворі, вчув, як говорять собі кури, й стало йому смішно. Сміючись і до хати зайшов.
— Чого ти смієшся? — питає жінка чоловіка.
— Ой жоно-небого, цього сказати не можу,
— Чому?
— Бо коли скажу, відразу помру,
— Помирай, лише кажи!
— Добре! Приготуй мені труну. Я ляжу до неї і все тобі скажу.
Приготувала жінка труну, бо дуже хотіла знати, чому ґазда сміявся. Ліг чоловік до труни й дає жінці останні накази, поради, як його поховати, як вона має без нього ґаздувати.
— Скажи мені, чого ти сміявся! — і тут жінка — своє. Чоловік подумав: «Вона чисто мене на той світ вирядить. Подивлюся ще на сонце, на білий світ й тоді вже помру».
Устав із труни, вийшов надвір. Сонечко світить і гріє, кури в пилюці гребуться. Коли півень побачив свого ґазду, скочив на пліт, тріпнув крилами і весело кукурікнув:
— Куруріку-у-у! Кури, ходіть сюди! Я у вас один, вас у мене тридцять! Та ви мене всі слухаєте, що не кажу, що не роблю! А наш господар, неборак, не може порадити собі з одною жоною! І мусить помирати-и-и!
— Та чого мусить помирати? — питають кури півня.
— Бо дурний!
А чоловік зрозумів усе, що говорила птиця, і зайшов до хати. Жінка напосідає:
— Кажи, чого ти сміявся?
— Жона божа, дай мені спокій! Тут би помирати, а тобі усе ще дурниці в голові. Коли вже нарозумишся?
— Помирай, але кажи, чого ти сміявся!
Півень слухав бесіду чоловіка й жінки під вікном, тріпнув крилами і знову:
— Кукуріку-у-у! Господарю, навчи жону розуму!
Чоловік так і вчинив. Узяв жінку за руку і почав святити.
— Хочеш знати, чого я сміявся? Хочеш знати, чого я сміявся?..
Півень вискочив на пліт і з плота:
— Ну, то-то, то-то, то-то! А кури:
— Так-так! Так-так-так!..
— Ой не буду більше, не буду!.. — почала проситися жінка.
А півень загорлав:
— Чоловік нарозумив жінку-у-у! Чоловік нарозумив жінку-у-у! Коби помер, бідувала би без нього! А так будуть жити...