☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як чоловік нарозумив жінку
Українська народна казка Закарпаття

Був де не був один чоловік. Розумів він бесіду всілякої птиці. Став одного разу на дворі, вчув, як говорять собі кури, й стало йому смішно. Сміючись і до хати зайшов.

— Чого ти смієшся? — питає жінка чоловіка.

— Ой жоно-небого, цього сказати не можу,

— Чому?

— Бо коли скажу, відразу помру,

— Помирай, лише кажи!

— Добре! Приготуй мені труну. Я ляжу до неї і все тобі скажу.

Приготувала жінка труну, бо дуже хотіла знати, чому ґазда сміявся. Ліг чоловік до труни й дає жінці останні накази, поради, як його поховати, як вона має без нього ґаздувати.

— Скажи мені, чого ти сміявся! — і тут жінка — своє. Чоловік подумав: «Вона чисто мене на той світ вирядить. Подивлюся ще на сонце, на білий світ й тоді вже помру».

Устав із труни, вийшов надвір. Сонечко світить і гріє, кури в пилюці гребуться. Коли півень побачив свого ґазду, скочив на пліт, тріпнув крилами і весело кукурікнув:

— Куруріку-у-у! Кури, ходіть сюди! Я у вас один, вас у мене тридцять! Та ви мене всі слухаєте, що не кажу, що не роблю! А наш господар, неборак, не може порадити собі з одною жоною! І мусить помирати-и-и!

— Та чого мусить помирати? — питають кури півня.

— Бо дурний!

А чоловік зрозумів усе, що говорила птиця, і зайшов до хати. Жінка напосідає:

— Кажи, чого ти сміявся?

— Жона божа, дай мені спокій! Тут би помирати, а тобі усе ще дурниці в голові. Коли вже нарозумишся?

— Помирай, але кажи, чого ти сміявся!

Півень слухав бесіду чоловіка й жінки під вікном, тріпнув крилами і знову:

— Кукуріку-у-у! Господарю, навчи жону розуму!

Чоловік так і вчинив. Узяв жінку за руку і почав святити.

— Хочеш знати, чого я сміявся? Хочеш знати, чого я сміявся?..

Півень вискочив на пліт і з плота:

— Ну, то-то, то-то, то-то! А кури:

— Так-так! Так-так-так!..

— Ой не буду більше, не буду!.. — почала проситися жінка.

А півень загорлав:

— Чоловік нарозумив жінку-у-у! Чоловік нарозумив жінку-у-у! Коби помер, бідувала би без нього! А так будуть жити...

Як чоловік нарозумив жінку. «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» — 670. Подається за: «Як чоловік відьму підкував, а кішку вчив працювати: Закарпатські народні казки. Гумор та сатира / Запис текстів та впорядкування П. Лінтура. — Ужгород: Карпати, 1966.», с. 104 — 106. Варіанти: Королович — «Три золоті слова: Закарпатські казки Василя Короловича / Запис текстів та впорядкування П. Лінтура. — Ужгород: Карпати, 1968.», с. 189 — 192; Калин — Архів П. В. Лінтура.; Лазар — Архів П. В. Лінтура.

Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура [Упорядники І. М. Сенька та В. В. Лінтур; вступна стаття, примітки та словник І. М. Сенька; післямова П. В. Лінтура; Редколегія: В. І. Данканич, О. І. Дей, П. К. Добрянський та ін.; Художник М. М. Дем’ян]. — Ужгород: Карпати, 1984. — 528 с, іл. (Бібліотека «Карпати»).