Українські народні казки

Як чоловік «осліп» від чорних курей

Українська народна казка Закарпаття

Був де не був один ґазда, котрий мав дуже файну жону. Мав біду, бо до його жони ходив піп.

Ґазда був хитрий чоловік. Він знав, що його жона любиться з попом. Знав і те, що піп підговорює її, аби убила свого чоловіка. Пан превелебний обіцяв її взяти до себе на фару служницею. Та чим міг собі чоловік зарадити — з попом ключку тягнути боявся. І він думав, доки не придумав, як хитро проучити і жону, і попа.

А були вже сінокоси. Жона заспала на сіні, і чоловік надумав нашептати їй свої думки. Ліг коло неї і почав їй на вухо говорити: «Ти би хотіла свого чоловіка отруїти. На твоїм поді буде сам господь бог і він тобі порадить як чоловіка скітити».

Жона пробудилася і подумала, що то їй такий сон приснився. А жони вірять всяким снам. Подумала вона, що вечором піде до бога та узнає, що їй робити із чоловіком, аби його позбутися.

А газда ввечері поліз на під, завився у білу плахту, надів на голову решето і став у темному кутку. Чує, що і жона лізе по драбині. Закашляв, аби знала в котрий бік іти.

Вилізла жона на під і втямила щось біле. Впала на коліна, перехрестилася:

— Господи! Раба твоя чекає на твоє слово. «Бог» проговорив до неї:

— Жоно, ти би хотіла стратити свого чоловіка, чи не так? Ти його отруїш, лише давай йому їсти чорні кури. Він осліпне, а потім і вмре.

Жона каже:

— Господи! Най збудеться слово твоє і моя воля. Почала жона молитися, а «бог» ще раз сказав:

— Та запам’ятай: най твій чоловік їсть много чорних курей, та всліпне і вмре... А тепер біжи геть, бо мені ніколи. Я тримаю цілий світ, і мені ніколи з глупою бабою дорогий час тратити.

Жона ще раз поцілувала «господа бога в «лице», перехрестилася і пішла.

Злізла з пода і вже не годна спати. Зібралася — і просто на фару. Говорить попові:

— Сон мені приснився, дуже красний сон! Що я буду з самим господом богом говорити, на поді під решетом. І я на зорях полізла на горище і справді увиділа господа бога. Стала я перед ним на коліна, перехрестилася, і поцілувала в лице. І він мені вповів, як отруїти чоловіка... Треба ’го кормити чорними курми та всліпне і умре.

Піп зрадувався:

— Но, тут маєш дві стівки, купуй чорних курей, вари йому, хай швидко здихає...

Купила ґаздиня чорну курку, зварила і понесла чоловікові на поле.

— Приготувала я тобі добрий обід. Сідай і їж.

Газда досита наївся курячого м’яса, відпочив і далі косив...

Відтоді жона різала чоловікові чорні кури і придивлялася, коли вже осліпне...

Ґазда приробився, припораївся, аби мав час, а потім говорить жоні:

— Йой, небого, мені затягає очі, якось не виджу... Жона радується і ще ліпше силує чоловіка їсти чорні кури.

Осліп ґазда, нічого не видить. Коли йшов вон, просив жону: — Виведи мене вон, бо нічого не виджу. Вона пальцями шуркає йому в очі, айбо він так тримався, що й не кліпнув...

Жона повірила, що її чоловік осліп і побігла до попа:

— Пане превелебний, уже можете сміло ходити до мене! Чоловік осліп! Я ’му шуркаю в очі, а він і не кліпає...

Перевірив ґазду й піп, шуркав йому пальцями в очі, але той тримався.

Жона рада, що сталася її дяка. Весела, аж співає. Наварила пирогів і поклала на стіл сперед попа. Піп гостився. Як погостився, сів в закутину, доки ґаздиня пішла подоїти корову.

Чоловік, коли видів, що жони нема в хижі, зайойкав:

— Марьо, я би йшов вон, виведи мене...

Піп боявся видати себе і не вів чоловіка. А той встав з постелі і хапаючись руками, трапив на попа, держить в руках і звідає:

— Хто ти?

Піп мовчить. Тоді ґазда — п’ястуком по голові бах! А далі кинув попом у стіну, раз, другий раз... І забив попа на смерть...

Як піп уже не дихав, чоловік взяв пиріг і засунув мертвому в рот і так лишив ’го...

Вернулася жона з стайні, глипне на попа: пиріг в роті, горі стіною стоїть піп і не дише... Зайойкала:

— Боже мій, боже, що тепер вчиню?! Чоловік озвався:

— Що сталося, Марько?

— Йой, неборе, мара нагнала попа... Я дала йому пирогів їсти та пирогом вдавився... Тепер і ти сліпий, і попа мара взяла. Що я вчиню?!

— Біда, небого... Коби хоч я видів...

І смутно підпер голову на лікті... Жона ходить по хижі, руки ламає і йойкає...

— Небого, Марьо... Здається мені, коби я промив очі росою, то би-м провидів.

— Й, коби мамка божа дала, аби ти провидів!

Щиро взяла його під руки і вивела з хати і почала протирати росою очі... Так промивала йому пару разів. Ґазді надоїло і говорить:

— Жоно, видиться мені, уже мало виджу. А жона ще май зачала протирати...

— Йой, Марько, вже виджу добре! Цілком виджу!.. Ану поведи мене, де є піп...

Пішли до хижі, а піп горі закутиною приперся на стіну і стоїть, пиріг в роті закусив.

— Йой, небого, право тебе піймає... Жона перестрашена руки ламле:

— Що робити? Що робити, аби мене суд не піймав? Чоловік подумав і каже:

— Дай мені дві стівки, і суда не буде...

Жона вдячно вийняла з лади гроші і дала чоловікові. А той потяг попа в рупу, аби скріп... Як скріп, вночі поніс його у корчму, поставив горі дверима і гойкає:

— Пане арендашу! Корчмар озвався:

— Хто там?

— Я і пан превелебний.

— Що вам треба?

— Ми б хотіли паленки випити.

Корчмар загнав хлопчика втворити двері. Дітвак відімкнув двері, а піп впав на нього і прислопанив... Хлопчак почав пищати під попом...

Корчмар прискочив — і бух, бух попа...

— Арендашу, що ви робите?! Та ж ви убили чоловіка!

— Як убив?

— Позирайте: мертвий — і потормосив попом. Той і не кивнувся...

Напудився корчмар:

— Пане ґаздо, пане ґаздо, що тепер буде? Чиніть так, аби мене право не піймало, я заплачу вам, скільки хочете...

— Давайте дві стівки.

Корчмар радо відлічив дві стівки, а газда струтив попа на плече і поніс в кукурудзяне фарське поле... Наламав повні бесаги струча і повісив попові на шию. Підняв попа стоячи і гучачи кукурудзою.

Слуги-сторожі вчули і кричать:

— Стій, хто то?

Чоловік не озивається, лиш несе попа далі.

— Стій, бо стріляю!

Чоловік нічого... І стрілив сторож у попа. Тоді чоловік кинув попом в кукурудзу і втік. Обійшов навколо поле і прийшов до слуги:

— Чому ви стріляли?

— Хтось високий йшов кукурудзою, я кричав на нього, а він не став, і я стрілив.

— Ану, ходім, хто ото був?..

Пішли на те місце, видять: піп лежить на землі мертвий.

— Йой, небожата, та ж ви свого попа забили?!

— Та чого свою кукурудзу крав?!

— Щось чиніть, аби нас право не піймало... Повісять нас за убитого пана превелебного.

— Дайте дві стівки, щось буду чинити... Скинулися слуги і дали дві стівки.

А чоловік напхав повні бесаги струча і прив’язав попові на шию.

Так поніс його через воду лавкою... На середині перебесажив через лавку (на один бік бесаги, а на другий попа) і лишив.

Рано ледве увиділи попа і кажуть:

— Піп задавився!.. Накрав кукурудзи повні бесаги, ніс через воду, впав і задавився.

І казці кінець.

Походження та примітки

Як чоловік «осліп» від чорних курей. «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» — 1380. Друкується вперше. У інших казкарів збірки варіанти сюжету не зафіксовано.

Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура [Упорядники І. М. Сенька та В. В. Лінтур; вступна стаття, примітки та словник І. М. Сенька; післямова П. В. Лінтура; Редколегія: В. І. Данканич, О. І. Дей, П. К. Добрянський та ін.; Художник М. М. Дем’ян]. — Ужгород: Карпати, 1984. — 528 с, іл. (Бібліотека «Карпати»).