Як чоловік собі жінку вибирав

Українська народна казка Поділля

Колись давно, не за мої пам’яті, певно, ще й батьків і дідів наших не було на світі, була собі в гаю хатка, а в тій хатці жив чоловік з сином. От як підріс отой син, вирішив батько його оженити:

— Сину мій, сокіл мій! Дійшов ти літ, час уже дружину шукати.

— Час, каже, — таточку час! Тільки як же мені вибрати жінку, щоб була і гарною, і доброю, і роботящою?

Батько був мудрим чоловіком, і відразу придумав як синові дружину знайти:

— На тобі, — каже, — сину, гроші та піди купи кілька разків коралів.

Здивувався хлопець, але батькові перечити не став. Узяв гроші та й пішов на базар. Швиденько купивши коралі, повернувся додому.

Вийшов батько на ґанок і каже:

— Лягай спати, сину, а завтра вирушимо в дорогу. Будемо їздити селами і шукати дівчат, міняючи коралі на сміття.

— Хай буде так, — знизивши плечима, відповів хлопець.

Назавтра вранці сіли вони на коні і вирушили в дорогу. Їхали, їхали цілий день до вечора. От і приїхали в якесь село.

Зліз батько з коня і гукає:

— Міняємо коралі на сміття! Дівчата, міняємо коралі на сміття!

Вмить почали збігатися дівчата з усього села. Біжать, дивуються. Швидко позамітавши в хаті, одна принесла ціле відро сміття. Друга з пелени висипає, а третя, засоромившись, простягає у пригорщі. Підійшов батько до третьої дівчини і каже:

— Ось, сину, тобі наречена. З неї буде гарна господиня, бо дім у порядку держить.

Поблагословив їх батько, і стали всі вкупці ладом та миром жити.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

131 (7841). Як чоловік собі жінку вибирав. СУС —, багато варіантів. Записала Гуменюк В. В. 2010 року. Драч Любов Борисівна (1931). Хмельницька область, Летичівський район, Волосівці