Українські народні казки

Як чоловік чорта вмудрував

Українська народна казка Буковини

Один бідний що не посіє, нічого йому не вродило. А багач каже до него:

— Ти відробиш мені, а я тобі своїми кіньми виорю і своїм насінням посію.

А він йому:

— Відроблю.

Багач своїми кіньми виорав і своїм насінням засіяв. Приходи бідний навесні, дивиться — нема нічого з тої пшениці. Самий синоцвіт. Він приходи та й каже жінці:

— Нема пшениці, самий синоцвіт. А вона йому:

— Ану стань-но, може, вона піде корчем?

Іде він до тої пшениці другий раз, дивиться, не пішла вона корчем. Він розпасіювався та й каже:

— Чорт тебе бери!

І не йде більше в поле, і не дивиться. А люди йдуть та й бачать ту ниву. Та й кажуть йому:

— Василю, от маєш пшеницю — на всю гору. Хоч борону до неї припирай.

А жінка:

— Ану, мой, таки піди подивися.

Він пішов, подивився, а там справді така пшениця, що не зайти в ню. Іде він борозною з краю в край. Та й на середині здибає чорта. Каже йому чорт:

— Ти чого прийшов на мою пшеницю?

— Як на твою? Я орав, сіяв, а ти кажеш, що твоя?

— Правда, що ти орав і сіяв, але ти ж мені подарував її.

— То й що ж тепер буде?

— А жаль тобі? — питає чорт. Чоловік каже:

— Жаль.

— То вийди на цю ниву, і щоб ти був не голий і не вбраний, і щоб не прийшов і не приїхав.

Зажурився він. Як же це все зробити? Дивиться, напроти него йде бабка. Підійшла і питає його:

— Чого ти так ся зажурив, так голову опустив?

— Як мені не журитися? Раз на віку мені пшениця вродила, і ту чорт не дає.

— А що ж він каже тобі?

— Що каже? Каже, щоб я прийшов не голий і не вбраний, не прийшов і не приїхав.

А вона йому:

— Ти не журися. Я тобі все це зроблю. Найди фатку. Найшов він фатку, а вона питає:

— Де твоя нива?

— На горі за селом.

Прийшли вони до тої ниви май ближче. Баба розібралася наголо, як вродилася. І розплітається, і в фатку вбирається. А тоді каже до него:

— Сідай на мене і їдь. Але так, щоб трохи їхав, а трохи йшов ногами.

Він так зробив, як вона казала. А розплетені коси дала всі наперед. Та й не головою йшла вперед, а задом. Підійшли вони май до гори, здибають чорта. А чорт питає:

— Що, прийшов?

— Нє, приїхав.

— Приїхав?

— Нє, прийшов.

— Чим же ти приїхав?

— Не приїхав, а прийшов.

— Та чим же?

— Дивися.

Чорт дивився, дивився і сказав:

— Не знаю, чим це ти приїхав.

І подарував йому пшеницю. Так чоловік вмудрував чорта.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Василівці, Сокирянського району, Чернівецької області
13 серпня 1985 року
Оповідач: Мельник Єлена Матвіївна (1904 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Дивіться також