Українські народні казки

Як чоловікови було вік продовжено

Українська народна казка Гуцульщини

Давно було так, що худоба говорила між собою. Наділив бог коневи жити тридцять років. Волови також тридцять років. Псови теж тридцять та й малпі тридцять. Та й чоловікови більше ні, лиш тридцять років. Тварини дуже забідкалися та й сказали:

— Підемо до бога і будемо просити, щоб обменшив нам віка́ хоть наполовину.

А чоловік то все вислухав, що тварини говорили, та й сам пішов до бога вслід за тваринами.

Усі вони скупчилися у бога в хоромах. Входить до бога кінь. Та й просить:

— Боже милий, Ви наділили мені тридцять років тягнути віз і плуг, а я не годен. Обменшіть мені наполовину.

Бог каже:

— А кому я дам твою половину віка́? А чоловік обзивається з хорім:

— Боже, дайте мені його половину.

— Най буде, — сказав бог.

Вступає до бога віл. Також просить бога, аби обменшив половину віка, бо не годен ярмо носити тридцять років. А бог каже:

— Та на кого я передам половину твого віка́?

А чоловік кричить з хорім:

— Дайте мені, Боже, половину волового віка́!

— Передаю тобі, чоловіче, — сказав бог. Входить пес. Каже богови:

— Змилосердіться наді мною, Боже. Я не годен на ланці тридцять років прив’язаний бути.

— Ну а кому я передам твій вік? — каже бог. А чоловік каже:

— Дайте мені, Боже, половину псячого віка́. І бог дав йому.

Входить до бога малпа.

— Боже, возьміть в мене також половину віка. Я також не зможу скакати з дерева на дерево тридцять років. Я й так обросла, а ще й мох мене присяде. Тяжко мені буде доживати.

А бог каже:

— Та кому я наділю твою половину віка? А чоловік благає бога:

— Відпустіть, Боже, половину малп’ячого віка́ мені.

І бог передав на чоловіка половину малп’ячого віка. Чоловік дуже втішився, що набрав аж дев’ятьдесять років, та й пішов собі додому.

Прийшов він до хати і став робити, як кінь. А минули кінські роки і настали волові. Робить чоловік, як віл. Робив чоловік, що робив, та вже й не зміг. Виробив здоров’я волове, зачав кашляти і гавкати, як пес, обменшилася сила. Бо вже перейшов на малп’ячий вік. Згорбився, обріс, як малпа, обморщився. Та й на старість став такий, як малпа.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Хутір Калинки́, Косівського району, Івано-Франківської області
22 березня 1986 року
Оповідач: Колобейчук Григорій Дмитрович (народж. 1930)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.