Як чоловікови було вік продовжено

Українська народна казка Гуцульщини

Давно було так, що худоба говорила між собою. Наділив бог коневи жити тридцять років. Волови також тридцять років. Псови теж тридцять та й малпі тридцять. Та й чоловікови більше ні, лиш тридцять років. Тварини дуже забідкалися та й сказали:

— Підемо до бога і будемо просити, щоб обменшив нам віка́ хоть наполовину.

А чоловік то все вислухав, що тварини говорили, та й сам пішов до бога вслід за тваринами.

Усі вони скупчилися у бога в хоромах. Входить до бога кінь. Та й просить:

— Боже милий, Ви наділили мені тридцять років тягнути віз і плуг, а я не годен. Обменшіть мені наполовину.

Бог каже:

— А кому я дам твою половину віка́? А чоловік обзивається з хорім:

— Боже, дайте мені його половину.

— Най буде, — сказав бог.

Вступає до бога віл. Також просить бога, аби обменшив половину віка, бо не годен ярмо носити тридцять років. А бог каже:

— Та на кого я передам половину твого віка́?

А чоловік кричить з хорім:

— Дайте мені, Боже, половину волового віка́!

— Передаю тобі, чоловіче, — сказав бог. Входить пес. Каже богови:

— Змилосердіться наді мною, Боже. Я не годен на ланці тридцять років прив’язаний бути.

— Ну а кому я передам твій вік? — каже бог. А чоловік каже:

— Дайте мені, Боже, половину псячого віка́. І бог дав йому.

Входить до бога малпа.

— Боже, возьміть в мене також половину віка. Я також не зможу скакати з дерева на дерево тридцять років. Я й так обросла, а ще й мох мене присяде. Тяжко мені буде доживати.

А бог каже:

— Та кому я наділю твою половину віка? А чоловік благає бога:

— Відпустіть, Боже, половину малп’ячого віка́ мені.

І бог передав на чоловіка половину малп’ячого віка. Чоловік дуже втішився, що набрав аж дев’ятьдесять років, та й пішов собі додому.

Прийшов він до хати і став робити, як кінь. А минули кінські роки і настали волові. Робить чоловік, як віл. Робив чоловік, що робив, та вже й не зміг. Виробив здоров’я волове, зачав кашляти і гавкати, як пес, обменшилася сила. Бо вже перейшов на малп’ячий вік. Згорбився, обріс, як малпа, обморщився. Та й на старість став такий, як малпа.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Хутір Калинки́, Косівського району, Івано-Франківської області
22 березня 1986 року
Оповідач: Колобейчук Григорій Дмитрович (народж. 1930)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.