Українські народні казки

Як чорт допоміг чоловікови розжитися

Українська народна казка Гуцульщини

Жив чоловік з жінкою. І що чоловік не зробить, усе їй було зле. Вона його сварила і била. Одного разу посилає вона чоловіка до сусіди позичити муки. Коли він ніс ту муку, звіявся вітер і розвіяв її. Жінка розсердилася на него й побила його. І пішов він собі в ліс. Іде, дивиться, в лісі яма велика. Чоловік подумав: «Піду додому, візьму драбину, полізу в ту яму і подивлюся, що там є».

Приходить він додому, бере драбину, а жінка знов зачинає сваритися. Куди він іде і нічого їй не каже? Він сказав, що найшов у лісі яму і хоче подивитися, що в ній є. А вона говорить:

— Я маю перша йти дивитися. Бери драбину і підем у ліс удвох. Прийшли вони в ліс, чоловік спустив у ту яму драбину. Марія залізла в яму, а чоловік собі нагорі подумав: «Раз вона мене б’є, заберу я драбину і лишу її в тій ямі. Най вона там здихає, раз вона така погана». Та витяг драбину і пішов з нею додому.

Через декілька днів подумав він: «Піду я до тої ями та подивлюся. Може, Марія вже й умерла там». Приходить до ями, дивиться, а там чортик сидить у куточку. Каліка на ногу. Коли чорт побачив чоловіка, він зачав його просити:

— Чоловіче, врятуй мене відци. Заплатю, що хочеш, лиш витягни мене з цеї ями. Бо до нас прийшла якась Марія і б’є нас тут. Всі здорові чорти повиштрикали з ями та й повтікали, а я каліка, не можу втекти. І вона мене вже добиває в цій ямі. Тепер вона спить».

Чоловік подумав: «Давай я його врятую». Врубав довгий патик та й подає чортови в яму. Витяг його наверх і каже:

— Плати.

А чорт каже:

— Чим я тобі заплачу, як я бідний каліка? Але, — каже, — давай зробимо так. В цій місцевости є пани багаті. Я буду йти до них і мучити їх, а ти скажеш, що можеш їх вилікувати. Коли я побачу, що ти підходиш, я буду від слабого відходити, а ти будеш примовляти йому. І пан буде тобі за це платити.

І договорилися вони. Чорт каже:

— Сьогодні ввечері я йду такого-то пана мучити. А ти щоби прийшов.

— Добре.

Приходить чорт до пана, бере його за груди, кидає до землі, мучить. А той чоловік пішов собі в корчму. Слуги бігають по всіх дохторах. Хто би пана вилікував? Пан мучиться вже другу добу, пан умирає. А цей чоловік у корчмі каже:

— Я би цего пана вилікував, але най мені добре заплатить. І щоб післав за мною фіякір *, бо я пішки не йду.

Зразу подали фіякір і везуть його до пана. Він мав з собою зілля всяке і воду, бо знав, на що йде. Коли під’їхали з цим чоловіком до хати, чорт увидів його і лишив пана. І панови зразу стало легше. А він приступив до пана з зіллям та з водою, і панови стало зовсім добре.

Пан виздоровів і заплатив йому файні гроші, і цей пішов додому. І здибається з чортом.

— Ну що, добре заплатив тобі пан?

— Добре, — каже, — але цього мені мало. На другому селі є другий пан, ще багатший. Ти ще муч того другого, а я піду лікувати.

І договорилися вони:

— Сьогодні підемо до другого пана.

І зробили з тим другим так, як з першим. І пан файно заплатив чоловікови.

Здибається чоловік з чортом знов. Питає чорт:

— Ну що, доста тобі вже цеї плати? Каже чоловік чортови:

— Ну, вже я тепер все маю, вже зажився трохи. Вже нічого більше не треба мені.

А чорт каже:

— Знаєш що? Я піду мучити одного багатого пана, але би ти не йшов його лікувати, бо я маю його насмерть замучити.

Пішов чорт і мучить того пана. А той пан був найбагатший на цілий повіт. Приїхав фіякір за цим чоловіком, цим «дохтором».

— Пан умирає. Добре платить, лиш ідіть лікувати. А цей не хоче, відказується, каже:

— Я слабий.

Тоді пан ще раз посилає за ним і переказує, що дає йому половину свого майна. Чоловік каже:

— Шкода половину панського майна лишати. Іду та щось зроблю.

Під’їхає він до пана, а чорт вибіг напроти него та й каже:

— Чого ти йдеш, як я тобі казав, що цего маю замучити всмерть?

— Та я, — каже, — не йду лікувати пана. Я йду казати тобі, що тебе моя Марія шукає.

А чорт напудився, бо вона йому добре в ямі допекла. І втік чорт. А цей щось там примовив і пана «вилікував». І великі гроші взяв. Та й уже добре він жив, а Марія пропала в ямі.

Походження та примітки

* Фія́кір — бричка.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Старі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області
10 лютого 1985 року
Оповідач: Борчук Роман Михайлович (1937 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Дивіться також