Як їжак да заєць бігали навипередки
Українська народна казка Чернігівщини
Одного разу зібрався їжак в поле. А щоб швидше прийти, вирішив йти навпростець. Іде собі, а по дорозі його здибав заєць. Він роздивлявся, чи велика капуста виросла.
— Ого, — каже їжак, — скоре сотворіння уже тут!
— Так, — відповідає заєць, — бо в нас рід такий. А ти так і помреш зі своїми кривими ногами.
Їжак страх як обурився.
— Ти мене береш на сміх? — каже зайцеві. — Як ти такий великий пан, то давай позмагаємося, хто бистріше бігає.
Посперечалися на кілька рублів і пляшку горілки.
— Ну то побігли! — каже заєць.
— Е, ні, я ще мушу піти до жінки та сказати, що прийду нескоро.
Зрадів заєць, що є часу ще капусти поїсти, бо був добряче голодний. А їжак приходить до своєї нори та й каже:
— Оце посперечався я з зайцем, що швидше за нього бігаю.
— Чи ти здурів? — каже їжачиха. — Як ти берешся зайця перегнати?
— Мовчи, жінко, якось воно буде. Збирайся і йди за мною.
Ідуть вони, а їжак навчає жінку, що та має робити.
— Зараз ми прийдемо на ниву. Ти стань на одному кінці, а я на другому. Як прибіжить до тебе заєць, ти кажи йому: «А я вже тут!».
Приходить він до зайця і каже:
— Ну, я вже готовий бігти!
Поставали вони вкінці ниви і побігли. Заєць біжить, скільки сили має, а їжак остався на місці. Прибігає заєць. А їжачиха йому:
— А я вже тут!
— Як це так, — здивувався заєць, — щоб таке помело та й мене перебігло? Ану пробуємо ще раз.
Знов заєць біжить чимдуж, а їжак іде назустріч та й каже:
— А я вже давно тут!
Не вірить заєць, що таке може бути, ще раз біжить. Так він бігав дев’яносто дев’ять разів. А на сотий впав посеред ниви без сил.
Отак трапляється з тими, хто сміється над слабшими.