Як їжак і заєць бігали навипередки
Українська народна казка Чернігівщини

Одного разу вийшов їжак з своєї нори подивитися на світ Божий. А було то в неділю, в осінній час. Подумав він собі: «Піду я в поле, роздивлюся, як там гречка і пшениця».

Пішов він напростець, а по дорозі здибав його заєць, який оглядав свою капусту.

— І ти тут? — питає їжак.

— Бо я швидко бігаю. А ти так і помреш з своїми кривими ногами, — сказав заєць.

Їжак розсердився і каже:

— Якщо ти смієшся з мене, то давай позмагаємось, хто швидше бігає.

Посперечалися на п’ять рублів. Їжак і каже:

— Піду я до жінки, скажу, де я, щоб не хвилювалася.

Заєць зрадів, що встигне ще капусти поїсти. Прийшов їжак додому і про все розказав жінці. Вона злякалася, що чоловік програє, але він її заспокоїв. І сказав, щоб вона стала на одному кінці поля, а він на другому.

Прийшов до зайця і каже:

— Я вже готовий.

От біжить заєць щодуху, а їжак стоїть на місці. Прибігає заєць в другий кінець, а їжачиха з-під куща:

— А я вже тут.

— Агі, — каже заєць, — хіба таке мале та й мене перебігло? Ану давай ще раз!

Біжить заєць, що аж очі на лоба вилазять, а їжак зустрічає і каже:

— А я вже тебе давно жду.

Так вони бігали до вечора. А під кінець заєць упав посеред поля. Так і закінчилася їхня суперечка.