Як їжак і заєць бігали навипередки
Українська народна казка Чернігівщини
Одного разу вийшов їжак з своєї нори подивитися на світ Божий. А було то в неділю, в осінній час. Подумав він собі: «Піду я в поле, роздивлюся, як там гречка і пшениця».
Пішов він напростець, а по дорозі здибав його заєць, який оглядав свою капусту.
— І ти тут? — питає їжак.
— Бо я швидко бігаю. А ти так і помреш з своїми кривими ногами, — сказав заєць.
Їжак розсердився і каже:
— Якщо ти смієшся з мене, то давай позмагаємось, хто швидше бігає.
Посперечалися на п’ять рублів. Їжак і каже:
— Піду я до жінки, скажу, де я, щоб не хвилювалася.
Заєць зрадів, що встигне ще капусти поїсти. Прийшов їжак додому і про все розказав жінці. Вона злякалася, що чоловік програє, але він її заспокоїв. І сказав, щоб вона стала на одному кінці поля, а він на другому.
Прийшов до зайця і каже:
— Я вже готовий.
От біжить заєць щодуху, а їжак стоїть на місці. Прибігає заєць в другий кінець, а їжачиха з-під куща:
— А я вже тут.
— Агі, — каже заєць, — хіба таке мале та й мене перебігло? Ану давай ще раз!
Біжить заєць, що аж очі на лоба вилазять, а їжак зустрічає і каже:
— А я вже тебе давно жду.
Так вони бігали до вечора. А під кінець заєць упав посеред поля. Так і закінчилася їхня суперечка.