Українські народні казки

Як їжак і заєць навипередки бігали

Українська народна казка Полтавщини

Одного разу вийшов їжак з своєї нори подивитися на Божий світ. От він собі погадав: «Піду я у поле роздивитися,як виглядає гречка і пшениця». Пішов та задумав собі: «Аби коротшою дорогою піти, то піду навпростець». Але поза корчем здибав його заєць, що обзирав капусту, чи велика виросла .

— Ого-го! — каже їжак, — Скоре сотворіння тут!

— А ти, — каже заєць, — такий як твій рід віддавна, і ти такий загинеш, з своїми кривими ногами .

Але їжака найдужче узлостило, що він каже, що криві ноги.

— Ти, — каже, — береш мене на сміх? Як ти такий великий пан, то заложімся, хто кого переможе у бігу.

І заклалися. І каже заєць:

— Ану біжім.

— Ні, — каже їжак, — іще ні. Я піду додому скажу жінці, аби знала, де я пішов.

А заєць був тому радий, бо був голодний і думає собі: «І мені це на користь буде, бо попоїм капусти, то зможу бігти ліпше.»

Приходить їжак до своєї нори і каже жінці:

— Знаєш, жінко, маю клопіт.

— Який?

Каже їжак:

— Заложився з зайцем, хто кого переможе у бігу.

Та й все розповів про той заклад.

— А ти здурів, чи що? — питає їжачиха.

— Мовчи, жінко, — каже їжак, якось то буде .Ми мусимо виграти. Збирайся, жінко, і ходи за мною разом.

Ідуть вони разом, а по дорозі їжак учить жінку, що має робити. Каже:

— Ми зараз там приходимо на ниву, і я тебе поставлю у кінці ниви, і ти маєш на цім місті стояти. Коли заєць прибіжить до тебе ти мусиш казати: «Я вже тут!». А прийде він у другий кінець до мене, то я так само скажу: «Я вже тут!».

Приходить він до зайця і каже:

— Ну, я вже готовий.

Ставши в один кінець ниви, заєць каже:

— Маємо бігти на команду раз, два, три.

— Добре

І став заєць в одну борозну, а їжак у другу, а на команду раз, два, три рушили до бігу. Заєць біжить, що сили має, у другий кінець ниви, а їжак зостався на місті. Прибігає у другий кінець ниви, а там їжачиха каже:

— Я вже тут!

Каже заєць:

— Та аби таке помело мене перебігло? Ану пробуймо ще раз!

Заєць знов скочив до бігу, прибігає у кінець ниви, а їжак каже:

— Гов-гов! Я уже давно тут чекаю!

— Ану, біжімо ще раз!

Прибігає у другий кінець ниви, а там їжачиха.

Так бігав він дев’яносто дев’ять, а за сотим разом як попробував бігти скільки сили мав, та й посередині ниви — трісь! Отак і кінчилась справа їжака з зайцем.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

58 (4962). Як їжак і заєць навипередки бігали. СУС 275А*. Записала Ситник Інна 2008 року. Одинок Ніна (1936). Полтавська область, Чутівський район, Кочубеївка