Українські народні казки

Яка в Гані, така в пані

Українська народна казка Закарпаття

В єдного пана служили два слуги-цигани. Раз вони замітали рано двір та й межи собою говорять, як тяжко їм усе треба робити. Єден зітхає:

— Я би хотів бути офіцером, жеби так тяжко не робити. А другий каже:

— А я би-м дуже хотів поспати з нашого пана жоною.

Пан був збоку, і вони його не виділи. І пан слухав усе те, що вони говорили, коли замітали двір. На другий день рано він їх покликав до себе та й звідається:

— Що ви там вчора говорили, коли замітали двір?

Вони боялися казати й таїли то перед паном. Але пан до них остро взявся, так, що вони мусіли признатися. І єден каже:

— Я, пане, казав, же тяжко робити. Хотів би-м бути офіцером. А другий признається:

— Я сказав, що я би-м хотів спати з вашою жоною. Тоді пан їм каже:

— Добре, ти будеш офіцером, а ти будеш спати із паньою.

І одпустив їх. Розповів свої пані, за якоє діло він договорився із слугами. Сказав, щоби на все, що би їй циган не говорив, говорила «ніт» та й «ніт».

Прийшов вечір, у хижі положили дві постелі, єдна в єдній закутині, а друга в другій. Лампа була запалена. Приходить циган, як ся договорили, туди, де ся договорили. І лягає собі на єдну постіль, а пані на другу. Циган лежав, лежав на постелі, а потому не витримав та й питає:

— Паніко, то моя постіль має бути в другій закутині? Пані відказує:

— Ніт.

Каже, як їй говорив чоловік. Тоді циган присунув свою постіль ід’паниній. Потому циган звідається пані:

— Пані, то я сам маю спати на постелі? Пані знову:

— Ніт.

Циган звідається:

— Паніко, то лампа має горіти цілу ніч? Пані йому:

— Ніт.

І циган задув лампу й присунувся д’пані на постіль. Звідається пані:

— Паніко, ви будете гойкати, кеть я вас поцілую? Пані відповідає:

— Ніт.

І циган цілувався й обнімався з паньою. А що там було далі, не знаю.

Прийшло рано, розійшлися, єдно собі, друге собі. Пан сказав зварити файний сніданок і накласти в сім танірів. Покликали цигана на сніданок. І сказали йому, щоби з кожного таніра мало поїв. Коли циган наївся, пан його позвідав:

— В якому танірі були найліпші кромплі? Циган махнув рукою та й каже:

— То вшитко єдно, кромплі та кромплі. Тоді пан його вчить:

— Цигане, аби-сь ніколи не лакомився на чужі жони. Бо то яка в Гані, така в пані.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Зарічево, Перечинського району, Закарпатської області
26 березня 1988 року
Оповідач: Пеняк Іван (Янко) Миколайович (1921 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.