Українські народні казки

Янголи

Українська народна казка Кіровоградщини

Якось давним-давно зібралися на хмаринці Янголи і почали розмірковувати. А розмова у них пішла за людей. Про те як багато хто на землі не може знайти собі пару, як важко після зради знову повірити. Про всі ті земні турботи, що зустрічаються на кожному кроці. І як гадаєш, що вигадали небесні мешканці? А вимудрували вони ось що:

— Якщо поєднати добро і співпереживання, ми отримаємо милосердя, — сказав один із Янголів.

— А якщо у вірність додати дружбу? — вголос розмірковував другий.

— Тоді ми отримаємо віру, — відповів третій.

— Але ж нам потрібно створити любов! — зауважив четвертий.

— Так, так, так, — стурбовано підтвердили всі Янголи, — любов!

І тут радісно вигукнув один із Янголів:

— Нам потрібно запитати в того, хто знає, що таке любов! У того, в кого це почуття ніколи не минає!

— А хіба є такі люди? — здивовано, в один голос запитали небесні мешканці.

— Так! — щасливо засяяв Янгол. — Я знаю таку людину!

— Хто він? В якій країні живе?

— Зараз я вам покажу.

І Янгол сплеснув три рази у долоні. Перед білокрилими братами з’явилася скринька. Здавалося , що вона на чомусь стоїть, але ні, вона просто висіла у повітрі. А як вона сяяла і співала! Виграючи різними кольорами, ніжним голосом, скринька наспівувала:

Все що на небі і що на землі,

Що під землею, і те що в воді,

Все це я бачу і вам покажу,

Щось не знаєте — я підкажу!

Казки чарівні, мудрість століть

Все що я знаю — не бійтесь, беріть хлопчика!

Хлопчик грався на дитячому майданчику разом з іншими дітьми. Янголи здивовано поглянули на свого товариша. А той задоволено посміхався:

— Погляньте лишень на цього малюка, — лагідно проказав він. — Бачите, який він щасливий? Як обережно перекладає божу корівку з руки на листочок, як ніжно пестить котенятко?

— Але ж він ще маленький, — зауважив один із Янголів, — а ми шукаємо того, хто знає, як зберегти у серці любов, як не втратити віру.

— Правильно, — спокійно продовжив Янгол. — Але щоб чомусь навчити іншого потрібно, самому це вміти. Щоб щось віддати — потрібно це мати.

— Це правда! — погодилися Ангели.

— Так от, цей малюк вміє все, що ми шукаємо. В його серці немає зла, воно наповнене любов’ю.

— Але ж він буде рости і розчарування зроблять його таким, як і інші.

— А ось про це ми і повинні з вами потурбуватися. Нам треба взяти цього малого під свою опіку. І коли він виросте, то зможе навчити любові своїх дітей, а ті передадуть ці знання своїм дітям.

— Ти правий! — радісно затріпотіли крилами Янголи.

Відтоді вони почали допомагати хлопчику. А для того, щоб він міг покликати їх тоді, коли йому буде важко, вони написали чарівну молитву:

Ангеле Божий, хоронителю мій святий, даний мені на охорону!

Щиро благаю тебе: просвічуй мене сьогодні, хорони від усього злого,

заохочуй до добрих діл і провадь на спасенну дорогу.

Амінь.

І ти можеш вивчити її напам’ять і завжди читати, коли тобі буде важко. Янголи добрі і нікому не відмовляють у допомозі. Так що, як матимеш бажання то зможеш з ними потоваришувати. А зараз спати, на добраніч!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

101 (7984). Янголи. СУС —. Записала Цьома Марина 2010 року. Кравченко Іван Петрович (1933). Кіровоградська область, Олександрійський район, Кіровоград